Альбом "Браття Українці" – чудернацька суміш патріотичного пафосу і, як не дивно, іронії. З одного боку тут – міцний рок з легкими електронними домішками та фольклорними відголосками. Без зайвих викрутасів – але є в цій прямоті певна приємність. З іншого боку – тексти з абсолютно чітким посилом: тут ніхто не хоче війни, але за свою землю українці ладні стояти до останнього. І є ще одна окрема яскрава барва – це голос, виконавська манера Вови Гейзера, завдяки яким і з’являється іронічний присмак. Перша асоціація, що виникає – це
"Вася Club" часів, коли ще був живий
Василь Гонтарський. Але, на відміну від останнього, тут доволі гротескний вокал поєднується не зі стьобом, а зі згаданим раніше патріотичний пафосом. Чесним – без балди. І ось це поєднання – дивним чином пробирає. Зрештою, невипадково ж саме заголовна пісня альбому віднедавна – офіційний гімн АТО...