Якщо дивитися небові в очі – можна відчути й на собі його погляд. Якщо слухати голос трави – можна рости разом з нею. Якщо торкатись повітря вустами – можна дихати й за межами тіла. А якщо вдихати сонячні й місячні промені – можна розповідати історії, яких очі не бачать. Але серце – упізнає... Можливо, не так вже й багато на світі музики, першим і останнім словом про яку може бути – гармонія. Не ідеальне співвідношення частин у межах загальної конструкції, а – гармонія просто як сутність кожної миті звучання й тиші, буття і сприйняття. І ці миті вже самі собою складаються у безкінечний простір спокійної краси – бо що таке мить? Як сказано було одного разу – Всесвіт у піщинці...
Антон Йожик Лейба
Власне, ось що каже сам Валентин Сильвестров про "Мелодії миттєвостей ":
"...великий цикл, що складається з семи творів, які виконуються безперервно – як один великий текст. Для мене тут є певна аналогія з циклом Баха "Мистецтво фуги", але у Баха важливою є дидактична ідея та мистецтво її втілення. Я міг би свій цикл назвати "Мистецтво мелодії", але в ньому відсутня дидактична ідея і власне "мистецтво", а є просто "мелодії миттєвостей" – простір, де мелодії існують на межі виникнення і зникнення..."
Alessandro
, Rome, Italy