Дударик Назавжди. Мамине серце.

Кажуть, що все можна пізнати тільки через порівняння. Якщо ж порівняти музику, записану на цьому диску, і взагалі творчість цього мистецького об’єднання, з переважною більшістю тієї української музики, яка видається сьогодні – ? Може здатися, що "Дударик..." є не зовсім звичайним явищем на музичному небосхилі. Це просто. А якщо не порівнювати? Якщо слухати уважно – а цю музику приємно слухати уважно – і при цьому уникати порівнянь, то виникає справжнє нове відчуття. Неможливо буде назвати його незвичайним, чи гострим, чи зеленим, тендітним, глибоким – адже невідомо, яке воно, якщо немає з чим порівнювати. Але воно точно буде, бо "Дударик..." вміє не залишати байдужим. (накрутив. А міг просто сказати, що, якщо взяти людину, яка ніколи не чула ніякої музики, і поставити їй цю музику. То. Певен. Все було б. Добре. І кожен з нас може навести багато прикладів музики, з якою подібний експеримент проводити ніхто б не ризикнув. Принаймні, без підготовки. Принаймні, у присутності "зелених")

Антон Йожик Лейба