Юрій Саєнко. Квіти у Росі. Фантазії на теми пісень І. Білозіра.

Ми пам’ятаємо Ігора Білозіра, пам’ятаємо його пісні. Але, на щастя, дехто з нас не просто пам’ятає. Перед Вами – альбом фантазій на теми його пісень, і ці фантазії прості й чудові, легкі й прозорі, наче майстерно створені акварелі. Тут не стільки колір, скільки відчуття кольору, відчуття лінії. Вони дихають, і їхнє дихання схоже на аромат польових квітів, на вітер у весняному саду. Вони наповнені тим самим тихим світлом, коли не бачиш сонячних променів, але бачиш, як все навкруги ніби світиться зсередини, власним світлом змінює простір – і в цьому просторі є місце для всієї радості, яку тільки знає людина, що здатна радіти щиро, без галасу. Галасувати нема чого – потрібно просто дивитись, просто слухати, просто дихати з відкритими долонями, з чистим чолом. Поспішати нема куди. Власне кажучи, повертаючись до початку, просто не уявляю собі більш доречного способу вшанувати пам’ять людини, особливо творчої, аніж – творчість. Тим більше – коли творчість втілюється у таких гармонійних формах.

Антон Йожик Лейба