Кожного року ми пишемо пару рядків до Дня Незалежності – і кожного року крізь його призму відкриваються дещо інші нюанси.2014 року це свято для когось, очевидно, остаточно втратило сенс – а для дуже багатьох (і не лише в самій Україні), навпаки, набуло нового, справжнього змісту. Для них Незалежна Україна почалася не 1991 року – а лише тепер, 2014-го..
Точок відліку вистачає – і радісних, і трагічних. Відлік триває.
Дивовижно: ми досі живемо у гарному світі – але й досі краще запам'ятовуємо те, що спричинило біль, розчарування, порожнечу. Так легше. Але, шановні, так – не працює. Побачити у фігурах навпроти себе людей, а не узагальнені схемки, це – робота. Складна, та якщо її не робити – починається війна, під час якої це робити ще важче. Але якщо не робити – війна не закінчується. Як ви вважаєте, скільки війн за останні 100 років можна вважати завершеними? Друга світова, наприклад, ще триває – доки триває НЕпрощення...
Це – правильно?
Питаємо, бо світ міняється. А люди? А конкретно ти? можеш жити у – мирі?
Внутрішня гігієна не рятує тебе від злого слова чи від кулі. Не рятує тебе від світу. Але – рятує світ.
Є різниця між любов'ю і терпимістю, звичайно. Та одне без іншого – пшик.
Просто тепер Незалежна Україна – фактична реальність для значно більшої кількості людей по всій планеті, ніж будь-коли раніше за останні 23 роки, і мова навіть не лише про українців.
І з цим фактом варто рахуватись.
Незалежно від того, чи він вам подобається.
Він подобається нам.