22-га річниця української Незалежності – зі святом!Зазвичай ця дата спонукає до цілком тематичних роздумів. Проте сьогодні – захотілося трохи особистого.
Здавалося б, все явно неоднозначно зараз – навіть у самому числі теперішнього свята очевидна двоїстість – але... Насправді все в житті якось так зводиться до простих речей. Казати правду – не тому, що точно правий, а тому, що вона твоя. Слухати відповідь – бо твоя правда не єдина. Прощати дітям – бо навіть наймудріші з них залишаються дітьми. Приймати прощення – бо навіть найдоросліші з нас залишаються дітьми. Дивитись у вічі – бо інакше розмовляєш лише з собою. Дивитись у вічі – щоб розмовляти з душею, а не з тілом. Робити свою справу – якщо вона дійсно твоя, і радіти з того. Мріяти – бо не планом єдиним живе людина. У підсумку: нема претензій на роль вчителя – але є на роль учня. Раптом згадалося таке:
тут немає нікоготільки любов і страх
ми п’ємо з однієї на трьох це майже канон
і те що я бачу пояснити неважко
але ти зрозумієш тільки якщо
зуміти мовчати
це майже коан
березовий корінь
ти вийшов зі сну на балкон
і всі оті люди і леді і ми як вони
але все частіше ти входиш до срібного дзвону
ти думав що дзвонять ізвідтам
одначе це внутрішній дзвін
як правильний хлопчик читає від сих і до сих
і любить як треба і вірить і мабуть це шлях
ти був би таким якби був не настільки живий
але ось твоя правда: тут немає нікого
тільки любов і страх
і хтось із вас трьох
має нарешті піти
До чого вся ця лірика? Ми живемо в цікавий час – прямо як у китайському прислів’ї. Україна на роздоріжжі – це очевидно. Але країна – це не зовсім абстракція. Країна – це кожен з нас. У неї – наше обличчя. Кожного дня. Мабуть, варто пам’ятати.
Антон Йожик Лейба
Ну і ще одне:
вже традиційно до Дня Незалежності УМКА оголошує святкову АКЦІЮ – про її умови можна почитати тут: http://umka.com/ukr/news/