Інтерв’ю з Віталіком Боднаром, вокалістом, лідером та ідеологом легендарного львівського гурту Дивні. Після концерту в "Ляльці" 23.02.07 у підпільній криївці гурту.
Які сни переважно дивишся: кольорові, чорно-білі, зі сценаріями чи абсурдні?
Абсурдні, та мені байдуже чи будуть сни чи ні.
Розкажи трохи про початок "Дивних". Як зібрались дивні люди у твій дивний гурт?
Завжди хотів мати свою групу, найшов пару хлопців-однодумців і почали грати десь у 91-му році. Найперше зі мною грав Левко Мартинюк, він теж співав і писав тексти. З ним я познайомився через "Спадщину" – Левко був на початках організації, а я був вхожий туди, їздив на табори (крім того, Віталік кілька років жив у таємній криївці "спадщанців", адресу не здаю в цілях конспірації).
З Василем Бугаєм, грав на басу, познайомився в археологічній експедиції у Крилосі. Спершу потоваришували, потім шось почали грати разом. Ну тоді музиканти з нас були ні до чого, так грали біля ватри, збирались в одному підвалі на репетиції. Сашка з іншого гурту притягнув мій одногрупник Стас із (який замінив Левка за гітарою). Він був родом із Горохова і жив з Саньою в гуртожитку на одному поверсі.
Із хлопців, які грають тепер, Богдан "Галайда" знайшовся через "Спадщину" (також грає у "Білому Шквалі" і "Vox Populi"). А з "Альфою" (Андрій Альфавіцький – ударні) познайомився, як з музикантом і перетягнув до нашого гурту.
А як з текстами – вони в основному є твої?
Так, але у нас практично кожен, хто був у гурті лишав після себе якісь тексти, багато текстів писали всі гуртом. З Левком ми разом написали кілька текстів до колядок, а у "Хто його знає" я дописав тільки приспів.
Де навчався?
Спершу в школі у Дублянах, я там народився, потім в Політехнічному на архітектурі. Довчився до четвертого курсу і кинув, бо мене знудило.
Про що мріялось тоді і про що мріється тепер?
Тоді мріялось склепати свій гурт, зараз мрій як таких немє. Можу сказати що хотілося би – хочу якісно записати всі наші пісні і старі, й нові, все що в мене є.