Народився Костянтин Огнєвий у Дніпропетровську 1926 р. Коли йому виповнилося п'ять років, батька було репресовано, про це співак розповів лише в останньому інтерв'ю. Потім була війна.До армії він пішов з гітарою. У той час в СРСР були популярними пісні "Огонек" та "Землянка". Саме за пісню юнака прозвали Огоньком. Він досконально оволодів свистом, і, коли не було голосу, свистів.
1950-го він скінчив Дніпропетровське музичне училище. Всесоюзна комісія доправила випускника до Московської консерваторії, куди прибули на екзамени більш, ніж триста абітурієнтів. Огнєвий не пройшов за конкурсом, тому відніс документи до Гнесинського інституту. Коли про це стало відомо ректорові консерваторії Свешникову, він викликав Костянтина і, відчитавши його за те, що той "бігає інститутами", зарахував до класу Назаренка, відомого вокального теоретика. Заняття студента не вдовольнили, оскільки проводилися...хором. Він продовжив навчання у класі Маргарити Гукової, колишньої солістки Великого театру, дружини відомого тенора Богдановича. Багато співав у виставах оперної студії та, як потім зізнавався, у Києвській опері йому було легко.
Туди він потрапив доволі випадково — його запросили до Києва на запис фонограм для документального фільму, він прийшов до театру на рослуховування, і його взяли. У Києві довелося затриматись. В Москві Огнєвому повідомили, що його відраховано з останнього курсу. Дізнавшись, що Костянтина прийняли до театру, ректор промовив: "Переможців не судять" і дозволив співакові закінчити навчання, а за деякий час потому запросив Огнєвого на запис "Всенощной" Рахманінова. Цей запис спеціалісти вважають еталонним.
У 1955-му він став солістом Київської опери. І за 18 років виконав тут більш, ніж 800 вистав і 20 партій. Еталонною вважається партія Таміно у "Чарівній флейті" Моцарта.
Костянтин Дмитрович першим з академічних співаків став виступати у супроводі інструментального ансамблю, до нього цей жанр не існував. В тому першому колективі грали молодий Володя Бистряков і гітарист Валерій Петренко. Вже потім з такими ансамблями стали співати Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов'яненко, Микола Кондратюк. "Ви, народний артист, соліст опери, чим займаєтесь? Ми вас з театру виженемо!" — "пропрацьовували" Огнєвого у ЦК Компартії. Але співати у ВІА він не покинув.
З 1965 р. і до останніх днів — больше, ніж 30 років — Костянтин Дмитрович викладав у Київській консерваторії (помер 19 грудня 1999 р.). Це найбільш плідна частина його життя. Серед його випускників зірки нашої естради — Микола Мозговий, Віталій Білоножко, Олександр Пономарьов, і опери — Олег Кулько (соліст Великого театру та Метрополітен Опера), брати Приймаки, Ігор Борко та інші.
"Людина має прийти до консерваторії з голосом і піти з неї із ним. Таким був головний принцип Огнєвого-викладача. Дуже схоже на лікарський постулат — не нашкодь? — розповідає Геннадій Кабка. — Більшість вокальних педагогів — люди емоційні, які часто не добирають виразів. Костянтин Дмитрович був цілковитою протилежністю. М'яко, ніколи не підвищуючи голосу, з характерною усмішкою він казав, що це не зовсім те й не так, що потрібно іще поміркувати. Він розраховував на кмітливість та інтелект учня.
Дуже тепло і з повагою говорив Огнєвий про великого Бориса Гмирю. Одного дня той запросив Костянтина Дмитровича для запису й концертного виконання опери Римського-Корсакова "Моцарт і Сальєрі". Щоправда, поставив умову: на два місяці, поки продовжується робота, Огнєвий має забути про естрадні пісні, а він (Гмиря) буде особисто сплачувати йому субсидію. Вийшло неперевершено. Ймоварно, це кращий запис "Моцарта і Сальєрі" у світі, зараз це — фонографічний раритет"...
інформація - витримки зі статті Юрія РУЦИНСЬКОГО: http://news2000.org.ua/print?a=%2Fpaper%2F8497
фото (з особистого архіву О. Вратарьова) з: http://www.day.kiev.ua/169571/
