Згідно з легендою, тріо Мареничів виникло досить випадково - якось на концерті ВІА, в якому вони співали, в провінційному будинку культури зник електричний струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що філармонія швиденько оформила їх самостійною творчою одиницею... Валерій Маренич (01.01.46) родом з Кривого Рогу, його дружина Антоніна СухоруковаМаренич) ( (17.03.50) та її сестра Світлана (01.03.56) - корінні росіянки з Самари (тоді Куйбишева), а потрапили вони всі до Луцька з... Казахстану. Антоніна починала співочу кар’єру в вокальному октеті московського естрадного оркестру "ВІО-66" Юрія Саульського, з 1971 року вона разом з Валерієм; за два роки до них приєдналася Світлана. Тріо виграло перше місце на огляді ВІА в Харкові, для поїздки на молодіжний фестиваль на Кубу (правда, в Гавану їх так і не пустили). На телеекранах України вони з’явилися в 1978 році і протягом трьох років з ефіру не зникали - почалася ера Мареничів. Пісні народів світу та поп-шлягери з їхнього репертуару відразу ж зникли - залишилися тільки україномовні, всенародно улюблені пісні: "Сиджу я край віконечка", "Посилала мене мати", "Ой, у гаю при Дунаю", "Несе Галя воду", "Ой, під вишнею...", "Тиша навкруги", "Чом ти не прийшов?". В 1979 році ВФГ "Мелодія" оперативно випустила довгограй Мареничів, Укртелефільм зробив його відеоверсію. Та не все йшло так гладко, як здавалося - Мареничам ще по інерції присвоїли звання Заслужених артистів України - а вже повним ходом йшла не об'явлена війна між ними і чиновниками від культури. Мареничі ж бо не вміли орієнтуватися в ситуації й відмовлялися від стадіонних концертів, не захотіли обслуговувати Московську Олімпіаду, не співали під фонограму, не виконували патріотичних пісень, та ще й захоплювалися піснями січових стрільців. Після чергової відмови співати в офіціозному концерті до дня колгоспника спалахнув скандал - історія потрапила в газети. З Міністерства культури прийшов наказ з забороною Мареничам виступати за межами Волинської області, був розмагнічений свіжознятий фільм, припинена трансляція їхніх записів на радіо та телебаченні. Таке раптове зникнення суперпопулярного й найприбутковішого колективу України спричинило до появи чутки про їхню втечу до Канади - а вони, як і раніше, жили утрьох в однокімнатній квартирі. Деякий час художнього керівника тріо Антоніну Маренич підміняв Олег Сиваков. Із небуття Мареничі повернулися тільки на початку 1994 року - вони розпрощалися з Волинською філармонією і вже самостійно відмітили 20-річчя творчої діяльності великими концертами в столичному палаці "Україна". На студії "Олекса" тріо зробило серію реміксів своїх старих хітів з сучасним музичним супроводом, по тому дебютувала як композитор Антоніна Маренич. Вона також записала цикл з семи телепередач під загальною назвою "Колисанка". Лейбл Оберіг-ХХІ в 1998 році випустив перший компакт-диск Мареничів "Три тополі" з піснями початку 80-х, що раніше не видавалися, через два роки перевидали перший альбом - "Ой, під вишнею...". В лютому 2003 року Антоніні, Світлані і Валерію Мареничам присвоєне звання Народних артистів України. З цієї нагоди лейбл "Taras Bulba Entertainment" скомпілював збірник "Співає Тріо Маренич".
Валерій Маренич все частіше виступав сольно, і в самому кінці 2004-го знамените тріо розпалося. Першим оговтався Валерій - вже за півроку випустив довгограй "Пісні Волинських авторів".
інформація з: http://www.kmstudio.com.ua/cheremshyna/marenychi.htm?Date=04/01/2008
фото: http://www.bulvar.com.ua/arch/2005/3/4281d35764e08/view_print/
