Михайло Голинський

Його ім'я стоїть поруч з такими постатями видатних співаків, як О. Мишуга, С. Крушельницька, О. Руснак, М. Менцинський.

Михайло Голинський (02.01.1890, с. Вербівці Городенківського повіту на Станиславівщині (тепер – Івано-Франківська обл.) – 01.12.1973, Едмонтон (Канада)) – видатний український оперний та камерний співак (героїчний тенор).

Змалку мав чудовий голос, співав у ґімназійних хорах (Коломия, Станиславів, Львів). У старших класах Львівської академічної ґімназії був солістом (бас-баритон) студентського хору "Бандурист", хору богословів Львівської духовної семінарії. Тоді ж познайомився з відомим педагогом Чеславом Зарембою. Саме Чеслав Заремба визначив його голос як героїчний тенор і почав займатись з Голинським вокалом.

З вибухом І світової війни М. Голинський опинився в лавах австрійської армії. Після поранення працює в управлінні цензури, згодом переведений у Львів у канцелярію Лікарської комісії (1917). Після розпаду Австро-Угорської імперії (1918) зголосився до Української Галицької Армії. Як особистий секретар отамана Бубели працював у секретаріаті військових справ у Львові, Тернополі, Станиславові, потім у Вінниці та Кам'янець-Подільському. Після поразки українських визвольних змагань повертається до Львова. Згодом у Варшаві продовжує вокальні студії у Чеслава Заремби.

Вдосконалює вокальну майстерність під керівництвом відомого педагога Едоардо Ґарбіна у Мілані (1920-1925). Перебуваючи в Італії, дає концерти в Мілані, Празі, Відні. Після закінчення студій повертається до Львова і з великим успіхом дебютує в опері "Паяци" Р. Леонкавалло (29.06.1925). Відразу після цього дістає запрошення на виступи до Поморської опери (об'єднання театрів міст Торунь, Бидгощ, Грудзьонз), співає в операх "Галька" С. Монюшка, "Кармен" Ж. Бізе, "Тоска" Дж. Пуччіні, "Аїда" Дж. Верді.

Після успішного гастрольного виступу у Варшаві підписує контракт з Великим Варшавським театром (весна 1926). З осені 1926 р. – соліст Одеської опери. У 1927 р. відбувся гастрольний виступ співака у Берліні. У 1927-1930 рр. – соліст Київської та Харківської опер. Співав разом з Марією Литвиненко-Вольгемут, Марією Сокіл, Іваном Паторжинським. З ініціативи Голинського у Харкові була вперше поставлена опера Анатоля Вахнянина "Купало" (1929) (Одарка – М. Литвиненко-Вольгемут, Степан – Михайло Голинський, Максим – Іван Паторжинський).

У 1929 році виступав у Москві на сцені Великого театру СРСР, де вперше за всю історію цього театру співав українською мовою (Радамес – "Аїда"). Українською мовою співав і зі сцени оперного театру у Тбілісі (партія Каварадоссі в опері "Тоска" Дж. Пуччіні) (1930).

Після повернення до Галичини М. Голинський бере активну участь у музичному житті краю. Преса відзначає його виступи на концертах у честь діячів української культури, літератури, мистецтва: Т. Шевченка, І. Франка, Б. Лепкого, М. Лисенка, С. Петлюри. У його репертуарі – камерні твори М. Лисенка, О. Нижанківського, Н. Нижанківського, С. Людкевича, М. Гайворонського, В. Балтаровича, І. Недільського. У 1930-1938 рр. епізодично виступає на сценах оперних театрів Варшави, Львова, Познаня.

У 1938 році М. Голинський виїхав у концертне турне до США і Канади, де і залишився до кінця свого життя. Де б не виступав український співак, від Атлантики до Тихого океану, його спів викликав захоплення. Його обирають почесним громадянином Оттави і Вінніпегу, вручають золотий ключ від Торонто.

Володів рідкісним голосом металевого тембру широкого діапазону з блискучим верхнім регістром.

Партії: Андрій ("Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського), Степан ("Купало" Вахнянина), Герман ("Пікова дама" Чайковського), Йонтек ("Галька" Монюшка), Каніо ("Паяци" Леонкавалло), Каварадоссі, Калаф ("Тоска", "Турандот" Пуччіні), Радамес, ("Аїда" Верді), Хозе ("Кармен" Бізе), Гофман ("Казки Гофмана" Оффенбаха), Єлеазар ("Жидівка" Галеві).

Автор "Спогадів" (К.,1993, Л..,2006).
Література: Михайло Голинський. Спогади / Упорядкув., комент., прим.: Г. Тихобаєва, І. Криворучка, Д. Білавич; Вступ. ст."Героїчний тенор Михайло Голинский" С. Козака. – Львів: АПРІОРІ, 2006. -616 с., 20 с.іл.