Українські бандуристи неодноразово представляли стародавнє мистецтво народних співців-кобзарів за межами України, здобуваючи світове визнання. У 19 столітті у Петербурзі виступав перед російськими вельможами славетний кобзар Остап Вересай. На початку 20 століття співом та грою на бандурі чарував західноєвропейську публіку "кобзар-інтелігент" Василь Ємець. У багатьох країнах світу з успіхом виступали два найбільші мистецькі колективи: Національна капела бандуристів імені Георгія Майбороди та капела імені Тараса Шевченка, яка представляє українську діаспору (м. Детройт, США).
2003 року найбільша професійна асоціація національних мовників світу - Європейська Мовна Спілка (ЕВІІ) видала другий музичний альбом світової музики з двох компакт-дисків, до якого увійшов запис виконавця з України Михайла Коваля. Відтоді його голос у супроводі бандури зазвучав з радіоприймачів у багатьох країнах світу.
"Божа людина з Великого Хутора", - так називають цього народного музику, сучасного кобзаря. Він живе у Драбівському районі на Черкащині у щасливій гармонії зі своєю землею, на якій народився, виріс, змужнів і до якої повернувся після років розлуки. Коли над Великим Хутором дзвінкими переливами далеко у височінь злітає кобзарська пісня, односельці знають, що то їхній земляк взяв до рук бандуру. А звучання багатострунного інструмента він вперше почув десятирічним хлопчиком. 1958 рік... Щойно провели у село радіомережу. Перші передачі зі столиці. Голос бандуристки Антоніни Голуб та звучання її бандури запам'ятав на все життя. То були зернини, якими засіялась щира, чутлива душа майбутнього народного співця. Михайло Коваль - бандурист від землі, від Бога. "Я настроїв бандуру так, як Бог на душу поклав, і грати навчився теж так, як душа того бажала". А грає він на старосвітській бандурі, яку йому запропонували "оживити" працівники Черкаського краєзнавчого музею Галина та Микола Корнієнки. Вони придбали безцінний інструмент у вдови майстра Нагибіна, який змайстрував його перед смертю.
Бандура не єдине захоплення Михайла. Він майстерно виготовляє брилі, різноманітні сувеніри, традиційні жіночі нояси-крайки.
З 1998 року Михайло Коваль член Спілки народних майстрів України. Але найвагоміше місце в його душі посідає пісня та улюблений музичний інструмент. Які б твори не виконував бандурист, вони завжди натхнені його глибокою любов'ю до батьківської землі, шаною до її історії і традицій, позначені його майстерністю і талантом.
Юрій Боровик,
радіо журналіст, ведучий програми
"Кобзарський майдан"