Микола Шопша належав до плеяди найкращих сучасних басів світу. Його голос захоплював силою і могутністю, досконалою вокальною майстерністю, винятково красивою тембральною палітрою, а сценічна майстерність ставила ще й в рівень iз кращими драматичними акторами. Кожна вистава за його участю приносила глядачам не тільки справжню мистецьку насолоду, але й духовно збагачувала, прилучала до непересічних скарбів музичної культури. За майже тридцятирічну творчу діяльність він створив понад тридцять партій в класичному і сучасному оперному репертуарі, здебільшого монументальні, психологічно наповнені образи в операх М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, Б. Лятошинського, М. Мусоргського, П. Чайковського, Ш. Гуно, О. Римського- Корсакова, Д. Шостаковича. У їхніх операх вокальний талант і майстерність М. Шопши розкрилися особливо потужно і самобутньо, а відтак принесли артисту світове визнання, про що засвідчили гастролі співака у Німеччині, Франції, Іспанії, Швейцарії, США, Голландії, Швеції, Данії та ін. країнах. Він був одним iз тих, хто на початку 90-х років ХХ ст. розкривав перед здивованою Європою практично незнану для них велику вокальну культуру українського народу, репрезентував театр, який почав активно інтегруватися у світове музичне мистецтво і зараз посідає там досить помітне місце. На професійну оперну сцену Микола Шопша прийшов по закінченнi Київської консерваторії (клас М. Кондратюка) і маючи досвід роботи в армійському ансамблі пісні й танцю та Українському заслуженому академічному хорі ім. Г. Верьовки.
З кожною новою партією, створеною на київській сцені, Микола Шопша ставав все яскравішою і помітнішою творчою індивідуальністю на українському, а згодом і світовому вокальному небосхилі. У 1978 році він перемагає на Всеукраїнському огляді "Молоді голоси", а у 1979 р. — на Конкурсі ім. Миколи Лисенка, в 1980 р. — на Міжнародному конкурсі вокалістів у Барселоні, здійснює свою першу велику гастрольну поїздку до скандинавських країн.
У 1995 р. за виконання партій у класичному вітчизняному репертуарі Микола Шопша був удостоєний Шевченківської премії, і це стало ще одним визнанням його великого таланту, майстерності, врешті, патріотизму, бо саме він крок за кроком підносив українське оперне мистецтво до вершинного її рівня.
Камерний репертуар Миколи Шопши був багатим і різноманітним. Він налічував понад 500 творів і охоплював практично всі стилі й епохи світової музичної культури — від ораторіальних партій Генделя до романсів ХХ ст. Із справжнім тріумфом співак виконував басові партії у легендарних творах: Реквіємах Моцарта і Верді, IХ симфонії Бетховена, поемі "Страта Степана Разіна" Шостаковича, ораторії "Бабин Яр" Станковича. Але з особливим пієтетом співав митець українські народні пісні, з яких розпочалася його нелегка, не завжди встелена трояндами дорога у велике мистецтво, де він набув слави і визнання, з якого так рано пішов за світи, щоб назавжди залишитися в українському вокальному мистецтві та в душах всіх, хто прилучався до його великого і небуденного співочого таланту.
Василь ТУРКЕВИЧ, заслужений діяч мистецтв України
інформація, фото з: http://old.mns.gov.ua/
