Кобзарський хор (1918-1919)
Створений Василем Ємцем в 1918 р.
У травні 1918 оголошення про створення колективу були надруковані в газетах "Відродження", "Робітнича газета" та "Народна воля". В червні 18 чоловік відповіли на оголошення. Кожний мав свою техніку гри та конструкцію бандури. Багато не читали музики. З 8-ми зацікавлених був створений перший колектив, переважно з Кубанських козаків та учнів В. Ємця. Репетиції колективу почалися в серпні того ж року.
Думка про створення кобзарського колективу виникла у В. Ємця в 1911 р. після концерту кобзарського квартету в Охтирці, де грала група слобожанських кобзарів під керівництва кобзаря І. Кучеренка. На задум В. Ємця вплинуло й існування кобзарського колекиву в Москві, де він вчився у 1913-14 рр., а також певні спроби та експерименти, які він провів на Кубані в 1913 р.
Перший концерт відбувся 3-го листопада 1918 р. Гроші на сплачування оренди зали прийшли від Гетьмана П. Скоропадського. Концерт відбувся у другій за розмірами залі в Києві - у Театрі "Берґонє" (нині театр імені Лесі Українки).
У 1919 р., в березні, після концерту, присвяченому Т. Шевченкові, який відбувся на Шулявці, колектив припинув своє існування.
Київська капела бандуристів
У 1923 р. відновила свою діяльність під керівництвом Г. Копана, а згодом, в 1925 р. - Михайла Полотая. На рекламі концерту 1923 р. подано 6 учасників. В 1925 р. колектив розширився до 8 учасників з приходом М. Полотая та В. Потапенка. В 1927 р. вже було 10 учасників. Колектив розширив свою діяльність численними концертами по Україні, і це спричинило до популяризації капели та колективного кобзарства в Україні. У 1930 р. керівництво колективом перейшло на руки М. Опришка, а з 1933 р. ним керував Борис Данилевський. У січні 1934 р. припинили артистам платити зарплати, а в жовтні 1934 р. колектив був зліквідований.
Об’єднана капела бандуристів
В березні 1935 р. на основі учасників колишньої Київської та Полтавської капел був створений об’єднаний колектив, який проіснував аж до проголошення другої світової війни в 1942 р.
Під керівництцва М. Михайлова капела записала чимало платівок у 1937 р., які стали зразковими. Після М. Михайлова мистецьке керівництво часто змінювалося. Деякі керівники працювали з колективом тільки по два тижні, до арешту. Колектив був розформований, а учасники були мобілізовані.
Державна заслужена капела бандуристів УРСР
В 1946 р. колектив знову був відновлений під мистецьким керівництвом Олександра Захаровича Міньківського. За керування Міньківського капела набуває надзвичайно високого рівня, культури хорового співу. Оркестровий склад капели різниться бандурами різних типів: Харківська, Києво-Харківська, Київська. Запроваджено сім'ю бандур прима, альт, бас та контрабас. Після О. Міньківського керівництво капели перебрав Григорій Куляба а після нього Микола Петрович Гвоздь. Сучасна назва колективу Націона́льна Заслу́жена Капе́ла Бандури́стів Украї́ни імені Гео́ргія Іларіо́новича Ма́йбороди.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
фото:
http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/1967/art/1134.html
http://shev.gov.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1052&Itemid=4
