Олесь Доній

У ті дні, коли з'явився цей альбом, серед знайомих можна було почути такий діалог: "Ти чув, Доній диск видав? Як? І сам співає? Треба послухати..." Не приховую - сам шукав той альбом зі спортивного інтересу. Те, що Олесь Доній вміє говорити (ще й як говорити), знають усі. А от Донія співаючого не чув ніхто. Факт підтвердився: Олесь Доній проспівав усі 11 пісень. Проспівав, ясна річ, не як профі-вокалюга, але вельми переконливо. Тому сприяв ретельно підібраний ним пісенний набір, збірка застільних хітів із студентських гуртожитків, здебільше на вірші доніївських приятелів Сергія Жадана та Юрка Позаяка. Фактично - студентський андеграунд, зодягнутий в рок-н-рольні шати. "Думу про слоника", "Будьонівський марш", "Карусель" (усі тексти Юрка Позаяка) давно вже цитують в київських кав`ярнях люди богемного виду. Мега-хіт "В небі канареєчка літає" з фільму "За двома зайцями" явлено тут в досить винахідливо зробленій кавер-версії. Є і серйозні пісні: "Жовтень-90", "Гімн Молодої України" та "Громадянська війна". Є над чим замислитись. Хоча б над тим, що Олесь Доній був і залишається трибуном і публіцистом, правдолюбом. Що думає - те і говорить. Що говорить - про те і співає. Коли я слухав диск, то не полишав себе на думці, що маю справу з музичною версією "Останньої барикади". У 2001 році Олесь створив цей арт-клуб, який швидко набув культовості в українському мистецькому і політичному середовищі. Там навіть меню було складено з назв віршів модерних літераторів. "Слоника замучили кляті москалі" в "Барикаді" був канапкою, у диску тепер це пісня. "Поруйнування Єрусалиму" - то був салат за назвою вірша Жадана, який знов-таки начебто випадково опинився в кількох треках.
"Остання Барикада" була оздоблена фотками зі "студентської революції на граніті" у жовтні 90-го, яку сам Олесь тоді і очолював. Знов таки, на диску є пісня "Жовтень 90-го". Пісня "В синє море", це там де "в синє море кров Дніпром тече, там Січ наша на москаля йде", взагалі була неофіційним гімном Української Студентської Спілки, коли її очолював Доній. Тобто все як у старому анекдоті, коли старий українець, що не складав, то виходив кулемет, так і у Донія, що він не компонує, то виходять барикади. Тому, якщо я спершу подумав, що Олесь вирішив просто над всіма посміятися, як він то любить, то потім збагнув, що ідейне навантаження диску аж ніяк не менш за іронію та стьоб, якими він пронизаний. Потім я розгорнув обкладинку диску, і виявилося, що він мав бути лише промо перед книгою з аналогічною назвою "Молода Україна forever". Цитати з майбутньої книги, розкидані по обкладинці, досить радикальні. "Україні не потрібна армія!", "Краще суржик, аніж російська!", "Кримські татари мають право на державність!". Я зрозумів, що маємо справу з ретельно підготовленою інтелектуальною провокацією, щоби трохи розбурхати нашу закостенілу тусовку. Шкода, але цієї книжки я так і не дістав. Натомість буквально за тиждень з`явилася інша, підроблена під колишній самвидав, де автором значився "Сашко Недоній". У ній в абсолютно відірваній стьобній манері під виглядом опису запису диску Донія обмальовувалися київська, харківська та львівська мистецькі тусовки у їхньому тотальному алкоголізмі, збоченському сексі і різнопланових хохмах. А ще я чув, що Доній знову відбудовує свою "Останню барикаду", а вірніше навіть дві - одну у Києві і ще одну у Харкові. І я певен, що він знову нахабно вивисить на дверях табличку "У нас розмовляють українською!"
Олександр Євтушенко
джерело: http://www.famajor.com/index.html?ID=6085&select=79
фото з: http://for-ua.com