Розповісти другові
Версія для друку
Пишіть нам
Артистична кар'єра однієї з найяскравіших зірок оперної сцени початку XX ст. Соломії Крушельницької (1872 - 1952) вражає швидкістю й успішністю шляху нагору. Власне, так було завжди, з самого дитинства, коли ніхто не примушував дівчинку годинами сидіти за фортепіано. Але й не забороняв. Вона співала в хорі, навіть керувала ним. Львівську консерваторію Соломія закінчила 1893 року з медаллю. Та ще до того дебютувала в Львівському оперному театрі (партія Леонори в "Фаворитці" Г. Доніцетті). Про молоду співачку заговорили, нею зацікавилися.
Минуло менше десяти років, а ім'я Соломії Крушельницької вже стало гарантією і символом тріумфального успіху на найвідоміших оперних сценах Європи та Америки. Типовий приклад - резонансна історія 1904 р., коли опера Дж. Пуччіні "Мадам Баттерфляй", нещадно освистана на прем'єрі в міланському "Ла Скала", через три місяці в Брешії (театр "Гранде") з Крушельницькою в головній ролі стала мистецьким святом.
Для пояснення успіхів співачки посилань на природні здібності чи дар Божий замало. То все - складова її яскравої особистості, вона сама себе творила, цілеспрямовано й наполегливо. Згадаймо її щоденний розклад під час навчання в Мілані. Заняття вокалом, сценічною майстерністю, знайомство з новими творами, вивчення мов - шість годин щоденно. Решта часу вважалася вільним: музеї, огляд історичних пам'яток міста, відвідини спектаклів, оперних і драматичних, листування, де теми рідної землі, проблеми культури, обговорення книг засвідчують широту її інтересів. Крім того, Соломія постійно брала участь у концертах музично-драматичної школи "L'Armonia".
Не побоїмося високих слів - вона буквально горіла святим вогнем мистецтва, і те, що дехто розцінював як складну роботу, було їй в радість. Під час гастролей Крушельницькій доводилося грати чотири, а то і п'ять вистав на тиждень. Для засвоєння тексту нової опери їй вистачало два дні, для створення образу, "вживання" в роль - ще три-чотири. Репертуар співачки нараховував 63 партії. Соломія ввійшла в історію як активна пропагандистка творчості композиторів - своїх сучасників, а також Р. Вагнера. 1902 року вона завоювала серця парижан у "Лоенгріні", 1906-го в міланському "Ла Скала" під орудою Артуро Тосканіні зачарувала публіку в опері Р. Штрауса "Саломея". І так було завжди - в театрах Європи, в Єгипті, Алжірі, Аргентині, Бразилії, Чілі та ін.
1910 року актриса одружилася з адвокатом Чезаре Річчоні. В розквіті слави 1920 року завершила оперну кар'єру, а через три роки розпочала концертні турне. В програму вона включала пісні народів світу, використовуючи знання восьми мов. Після смерті свого чоловіка Крушельницька в серпні 1939 року приїхала до Львова, взимку наступного року впала і поламала ногу. Непросто склалися її стосунки з радянською владою: будинок співачки було відібрано ("націоналізовано"), виїзд за кордон заборонений. Згодом вона почала викладати в консерваторії, яка нині носить її ім'я, в липні 1951 року їй було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України, в жовтні 1952 р. - звання професора. Зі спогадів її колег і колишніх студентів відомо, як з гідністю й водночас доброзичливо трималася Соломія Амвросіївна з людьми, опікувалася кожною "дитиною" (так називала вона студентів), ладна була завжди сісти за рояль, заспівати, поділитися своїми знаннями. Керувалася вона в усіх ситуаціях цінностями, що становили сенс її життя - Мистецтвом, Культурою. В ім'я України.
Андрій Кочур
