Тризубий Стас. Його справжнє прізвище — Станіслав Щербатих. Народився в Росії (на Алтаї), був етнічним росіянином. Ще в ранньому віці батьки перевезли його на Івано-Франківщину. І далі він асоціював себе тільки зі своїм Станіславом (так місто звалося раніше). Перша слава до нього як до барда прийшла в часи львівського театру "Не журись!". Його ім’я стоїть в одному ряду з іменами Віктора Морозова, Василя Жданкіна, Андрія Панчишина. Взагалі Тризубий Стас — один з найтитулованіших українських бардів. Він лауреат фестивалів авторської пісні "Оберіг", "Білі вітрила", дипломант першої "Червоної рути", гастролював в Аргентині і Бразилії. Йому навіть довелося виступити на фестивалі в Сопоті (він тоді спеціально переклав свої пісні польською). Стас, на думку його друзів, мав феноменальне відчуття часу. Як тільки певна політична чи життєва реалія породжувала свій анекдот, він одразу ж відгукувався на це влучною піснею про наше життя-буття. Коли наші "кооператори" почали "човникувати" до Польщі — негайно з’явилася пісня про те, "Як ми їздили до Польщі". Потім, коли почалася "дачна епоха", Стас співав: "Люди сапають, сапають, сапають, сапають. А сльози капають, капають, капають, капають, капають. Зранку до ночі в землі. І піт не всиха на чолі. І — мозолі". Або його "Екскурсія по Києву": "Добрий день, май нейм Іван. Це є централ наш майдан. Він є символ індепендент, зіс із б’ютіфуль фонтан". Була пісня і про вибори (ще в 1991 році), сьогодні вона сприймається як твір, присвячений недавнім подіям.
...У творчому доробку Стаса — шість аудіоальбомів, шість компакт-дисків, кілька мюзиклів. Його перу належить фантастичний роман "Нічия земля". А ще він — оригінальний художник-аніматор (останнім часом захоплювався комп’ютерною графікою і разом із сином працював над двома анімаційними проектами), телевізійний ведучий (свого часу вів програму "Бард-салон із Тризубим Стасом").
інформація з: http://www.dt.ua/3000/3680/55865/
