Сьогодні в світі немає жодного куточка, де не знали б азербайджанське прізвище Мустафа-заде. Спочатку "поза республікою" зазвучало ім'я самого Вагіфа Мустафа-заде, а потім його дочок - Лали і Азізи.У 40-х роках вся азербайджанська інтелігенція знала і поважала мати Вагіфа Мустафа-заде, Зівер ханум Алієву - першу азербайджанську жінку-мугаматистку. Вагіф навчався у тій же музичній школі, де викладала його матір, а ще з пелюшок він чув в будинку мугам. Тож невипадково, що вперше за фортепіано він сів, маючи всього три роки, і... інструмент захопив хлопчика настільки, що його годинами не можна було відірвати від клавіш. Маючи абсолютний слух, Вагіф легко підбирав знайомі пісні. Взагалі, він з дитинства дивував батьків надзвичайною слуховою пам'яттю - міг напам'ять, жодного разу не схибивши, прочитати складні вірші.
Все, здавалося, йшло звичайним чином: спочатку музична школа, потім музучилище. Але знадобилося зовсім небагато часу, щоб визначити - покликанням Вагіфа є не класична музика і не мугам. Джаз став справжньою його пристрастю. Вагіф синтезував свій, абсолютно новий стиль - джаз-мугам.
Один час близькі радили йому забути про джаз і готуватися до вступу до консерваторії. Вагіф послухався поради в 1964 році, а рік потому кинув все і виїхав працювати музичним керівником в ансамблі "Ореро" (Тбілісі). За короткий термін, що відвела йому доля, Вагіф Мустафа-заде створив чимало цікавих і абсолютно різних ансамблів. Першим його самостійним "дітищем" стало джаз-тріо "Кавказ" при Госфілармонії Грузії, трохи пізніше, вже у Баку, з'явилися ВІА "Лейлі" (1970 р.) і "Севіль" (1971 р.).
Вагіф Мустафа-заде - лауреат фестивалів "Таллін-66", "Таллін-67" і, нарешті, азербайджанського "Джаз-69", того, що приніс йому перше "офіційне" визнання в Азербайджані і... перший інфаркт.
Вагіф повернувся до Баку в 1968-69 роках, після того, як його почув у Тбілісі відомий композитор Рауф Гаджієв. Після "Джаз-69" на нього чекала робота в Державному естрадному оркестрі Азербайджану.
1977 року Вагіф стає лауреатом Всесоюзного джазового фестивалю в Донецьку. Того ж року при Азгосфілармонії він створює новий ансамбль - "Мугам".
Джазовий фестиваль "Тбілісі-78" приніс йому звання кращого піаніста. Тут же відбувся дебютний вихід на сцену восьмилітньої Азізи Мустафа-заде, яка одразу стала лауреатом фестивалю.
Взявши участь у закритому Міжнародному конкурсі джазової композиції в Монако (1979 рік), Вагіф завойовує I премію і приз - білий рояль. Але - він так і не встиг дізнатися про цю свою велику міжнародну перемогу. Чергова гастроль Вагіфа - концерт в Ташкенті з джаз-ансамблем "Мугам" - виявилася останньою в його житті...
16 грудня 1979 року він раптом почувся погано прямо на сцені, під час виступу, та все ж відіграв концерт до кінця. А після того "швидка" відвезла його до лікарні, і Вагіфа Мустафа-заде не стало. Як з'ясувалося пізніше, на самому початку другого відділення Вагіф переніс другий інфаркт...
Айнур Мустафаєва
інформація з: http://www.jazz.ru/mag/69/reading.htmфото з: http://www.last.fm/music/Vagif+Mustafazade
