"Смерічка" виросла в новорічну ніч 1967 року в Вижницькому училищі прикладного мистецтва. Тоді вже відомий жіночий вокальний ансамбль з районного будинку культури вперше виступив під акомпанемент біґ-бітового ансамблю, за три місяці до того створеного випускником Мукачівського педучилища, клавішником і композитором Левком Дутківським. В 1968 році в Смерічці з’явилися лідер-вокалісти Марічка Ісак і Василь Зінкевич, в листопаді 1969-го - юний Назарій Яремчук. В квітні 1970 року ансамбль отримав Диплом першого ступеня і Велику Золоту медаль на Республіканському фестивалі-конкурсі самодіяльного мистецтва. ВФГ "Мелодія" випустила першу платівку-міньйон Смерічки з конкурсними піснями - це була взагалі перша в Україні і друга в СРСР платівка в новому тоді жанрі ВІА. Наступний 1971 рік був найуспішнішим в історії Смерічки - ансамбль виконав 7 (із 15) пісень в музичному фільмі Романа Олексіва "Червона рута" і вже до кінця року однойменна пісня Володимира Івасюка "Червона рута" стала найкращою в СРСР; через рік, в фіналі "Пісні-72" звучав "Водограй". В 1972 році Смерічка перемогла в телеконкурсі "Алло, ми шукаємо таланти" - ансамблю присвоїли звання народного і нагородили Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Навесні 1973-го Смерічка врешті піддалася вмовлянням і перебралася із Вижниці на професійну сцену до Чернівецької філармонії; через рік "Мелодія" випустила LP з найкращим доробком гурту. Та виснажливі гастролі на касу філармонії не сприяли творчому зростові колективу - першим в 1975 році не витримав і пішов Зінкевич, через два роки на телебачення перейшов Дутківський. І якщо міньйон 1977 року був ще на рівні, міньйон наступного року був повним провалом. Смерічка опинилася в хвості великої когорти українських ВІА, які колись на неї рівнялися. В 1979 році філармонія запрошує Дутківського реставрувати Смерічку - він звільнює весь склад гурту, залишивши тільки солістів - Назарія Яремчука та Павла Дворського. Під час ремонту Смерічки Яремчук записав сольний LP "Незрівняний світ краси" з ужгородським ВІА "Музики" - робота виявилася досить недозрілою. А до Смерічки запрошуються співак Віктор Морозов, барабанщик Ігор Лесько, гітарист Ігор Луцейко, басист Олександр Соколов, звукорежисер Володимир Критович (всі з львівського ВІА Ватра), скрипаль, клавішник Роман Лозинський (екс-"Ритми Карпат"), гітарист і клавішник Володимир Прокопик та бек-вокалістки - Світлана Гап’як і Наталія Добровольська. Досить стрімко Смерічка повертає собі звання "взірцевого" поп-гурту України; на жаль, тільки клаптик нової яскравої програми з елементами нью-вейв та шоу був записаний тоді на міньйоні. В 1981 році Яремчук повіз на "Братіславську ліру" пісню Раймонда Паулса "Я тебя рисую" і вернувся з призом глядацьких симпатій. В 1983 році Дутківський стає до керівництва філармонії, а художнє керівництво Смерічкою передає в руки Назарія Яремчука. Смерічка знову поступово перетворюється в рядовий еклектичний ВІА, а після того, як в 1988 році пішов новатор Морозов, згодом Орест Хома і кращий саксофоніст України Юрій Яремчук (екс-"Відеоджаз"), гурт просто асимілювався в безликий склад, що акомпанував Народним артистам України Назарію Яремчуку і Павлу Дворському. Симптоми свого творчого розкладу Смерічка зафіксувала на двох лонг-плеях - 1985-го та 90-го років та кількох міні-відеоальбомах. Влітку 1995 року не стало Назарія Яремчука, йому було всього 43. А без Яремчука не стало й Смерічки.інформація з: http://kmstudio.com.ua/index.php?fla=stat&nm=254&nma=cherem
фото з: http://www.bucoda.cv.ua/NJaremchuk/smerichka1.html
більш докладну інформацію про ансамбль Ви можете знайти тут: http://www.filarmoniya.cv.ua/ua/paper1/
