Delia. Спогад.

Це – лише перший альбом гурту "Delia", але в ньому стільки всього намішано, в нього стільки всього закладено, що вуха дещо розбігаються. І це, однозначно, приємно. Альтернативна музика? – так, це вона. Симфо-рок – так, причому вже зараз гурт в цьому сенсі почувається дуже впевнено, працює з розмахом. Готика? – так, саме це слово першим спадає на думку, якщо йдеться про атмосферу в цілому, і про деякі тексти зокрема. Мелодійний хеві-метал? – це явно було основою, з якої виросло те, що ми чуємо зараз. Чудовий коктейль, як не крути. Додайте сюди ще вокал Анастасії Сверкунової – яскравий, емоційний – і картина набуде завершеності. Анастасія співає різноманітно – хоча, звичайно, музика обумовлює певний стиль. Але в заданих межах їй легко вдається прозвучати і шалено, і холодно, і м’яко, навіть часом ніжно, і гостро – і по-справжньому сильно. Ближче до середини альбому її голос розкривається на повну – і це, знаєте, просто красиво. Звичайно, не все тут бездоганно – але, у всякому разі, дійсно цікаво. Зі всього, почутого протягом кількох останніх років – практично нема, з чим порівняти. В плані вокалу згадується "Факультет" – але у "Delia" голос часто звучить якось більш наповнено, йому залишено більше простору. В плані музики – можливо, варто згадати "Обійми дощу". І то – не завдяки великій подібності, а лише тому, що взагалі такої музики поки-що видається мало. Втім, з огляду на масштабність дебюту – схоже, "Delia" має великі, амбітні плани на майбутнє. І має для цього всі підстави. А значить, можна сподіватися нових альбомів – а заразом і появи нових імен..