Ю.РА. Радіосни.

Цей альбом є гарною новиною. Насамперед, мабуть, для прихильників почерку гурту "ДАТ" – а мені інколи здається, що кожен, хто чув альбом "Жало", став його прихильником. Отже, варто знати, що "Ю.РА", власне, і є колишній "ДАТ". Чи змінилося щось – судіть самі. Але "Радіосни" є гарною новиною не тільки для тих, хто пам’ятає. Він – для всіх, хто не лякається, коли бачить сни наяву. Хто шукає знаки причетності – і знаходить їх всюди. Хто знає, що все, чого шукаєш, міститься у всьому, що бачиш довкола себе та всередині. Все у всьому, так просто і складно. Цю формулу віднайдено вже сотні разів – втім, вона не старішає. Є відчуття, що саме цим знанням – навіть, можливо, несвідомим – проникнуті і тексти, і музика гурту. Є відчуття, що спів Люди Орленко – не просто спів. Він наче нитка лляна, що на неї часи і почуття, мрії і шляхи нанизуються, як перли. М’яко виблискує це намисто, і таїн в ньому не менше, ніж краси. Взагалі, як на мене, музика "Ю.РА" містить потужне зерно росту. Її можна визначити, наприклад, як сплав інді-року та нового фольку – як естетику незалежного мислення, заснованого на глибокому корінні. Схоже на велике кругле дерево, що і корінням, і віттям росте у всі боки одразу. Втім, то вже мої сни – а краще буде, коли кожен тут побачить свої. На добрадень...

Антон Йожик Лейба