Катерина Калитко. Орден мовчальниць.

"Портрет української жінки частіше визначає те, про що вона мовчить, ніж те, про що говорить. Та без досвіду цього мовчання не було би голосу, що звучить у цій збірці. Голосу, що обстоює право щиро мовити про гостре горе, поколіннєві травми, стереотипи та архетипи, корені в пекучому ґрунті, відвагу любові й розчарування порожнечею поза масками. Не ззираючись на закиди в надмірній відвертості чи колючості, в надриві й темноті. Бо тільки так і залишаються собою – але й втілюють досвід сотень досі безмовних сестер."
Українською мовою.
Тип видання: тверда обкладинка

Формат: 140x210 мм
Кількість сторінок: 144
Видавець: Meridian Czernowitz, Чернівці
Зміст:

1. ПРИНИШКЛИЙ ЛАНДШАФТ

- Так вертаєшся до своїх \\ Ось що скаже земля, коли знову зійдеш на цю твердь \\ Так буває з містами – наче в котрійсь із осель \\ А коли вони обступають \\ Але любиш – і знову хочеш \\ І відколи з тобою – у світу немає жалю \\ Але що за дверима, у домі? \\ Це ніби вітер, що переносить на інший берег \\ Холодно буде, маленька фігурко в ландшафті \\ - Прощавай! – гукають \\ Подивися, Андрію: вогонь біжить по воді \\ Моє до останнього хрящика у теплому тілі важкому \\ Опускаєш руку – з порізу на білій шкірі \\ Лоскітливе світло ворушиться \\ Сплескує щось у повітрі, ніби \\ Жодного слова більше \\ БЕЗСМЕРТЯ \\ Так вони і жили: вийшли на свіжий сніг

2. ЖІНОЧА ПОЛОВИНА

- По заслузі тобі, сестрице, за віру в те, що сказане \\ Ма ніштана га-лайла га-зе? \\ А вміла б мовчати – могла би мати \\ Я добре знала ту пісню і просто хотіла \\ Чоловіки мовчали, караючи їх за переступ \\ Мав би – каже – трьох дочок, беріг би їх і любив \\ Одна отак і залишиться – горілиць у пітьмі \\ Найближчі до неба зараз – робітники \\ Дух дихає, де хоче \\ Ти й голосу мого чути нині не варта \\ Ще одна входить просто з густого дощу \\ ЧЕТВЕРО: 1. Катерина 2. Марія 3. Тамара 4. Інша Катерина \\ Заходить іще одна

3. ШЕПІТ

- Стільки важливого треба згадати, переповісти \\ ВІРШ З ІНІЦІАЛАМИ \\ Чесність першої справжньої сивини \\ Ніжність \\ Вітром пройнята вулиця – аеродинамічна труба \\ Світло, якого ніколи не наздоженеш \\ Вулиця обіймає тебе, наче коханця \\ І шкребеться паросток у грудях \\ Спи, вже скоро вставати. Новий закрутиться день \\ І ось я тобі говорю, говорю \\ Такі дощі цього літа густі \\ Всі наші міста під прапорами хвороби \\ Ось я люблю тебе

4. ЧОЛОВІЧА ПОЛОВИНА

- Хірург, що чотири роки \\ Мертва любов од живої краща, кажуть \\ Все, що тепер говоритиму \\ Сила моя у тім, що не потребую його \\ Коли вона зривалась на крик, він щоразу \\ Таке красиве, різьблене обличчя \\ У тебе темні вуста й долоні, наче всю ніч \\ INTERBELLUM \\ Час до сну. Зубний порошок і пахуче мило \\ Це твоя країна, знайомся. Так ламає життя

5. КРИК

- Ось і лишається в мене тільки один цей причал \\ Вчора на трасі була велика аварія \\ Виростати із власних книжок, як з дитячих чобіт \\ Лицемірам і боягузам легше дається зима \\ не можна так довго не бачитись \\ Що розповісти вам, троє з далеких доріг? \\ Уявляєш, як лебідь обіймає людину? \\ Попереджали: від цього вітру хворітимуть наші душі \\ Двоє наголосів – а правильні з них обидва \\ Холоди прокрадаються в сон. Забери мене звідси \\ Навскісне проміння над фінішною прямою \\ Поки пив і гуляв

6. ТИША

- Так почувалися б діти, яких іще вчора \\ Стільки світла \\ Вранці цукрова паморозь густішає на дахах \\ Спитати \\ Довіра – вода, повна невидимих лез \\ Гарний був би стартап у неототалітарній імперії \\ Осінь тепер здається чимось на кшталт \\ Стільки всіх потойбіч, аж заздрісно їхньому світлу \\ Людська найщемкіша врода – завжди набір асиметрій \\ І раділа б, раділа червоним яблукам \\ Зустрічали любов, а потому її втрачали \\ Надійний берег минає. Сталева вода лишається