Коло хмар

КОЛО ХМАР це : Костянтин Коміса - барабани, Сергій Шарлай - гітара, Олександр Скрябін - скрипка, Клим Енко - все інше

...Жив-був собі чолов‘яга, в особливих досягненнях на теренах українського шоу-бізнесу помічений не був, хоча і приймав участь у деяких, хай не популярних, але достатньо відомих києвських колективах. Працюючи на других ролях, виконував свою буденну рок-н-рольну роботу чесно, а головне якісно, одночасно напрацьовуючи свій власний музичний матеріал. У останньому гурті з його участю було все, на перший погляд, як треба: концерти, фестивалі, конкурси, видані і реалізовані альбоми, спонсори (навіть закордонні), непогані музичні вояжі за межи України (наприклад, італійський "Woodstock"), телевізійні ефіри і т.д.

Результатом всього цього став хоч і маленький, але свій, окремий розділ у історії української рок-музики ("Легенди химерного краю" під редакцією пана О. Євтушенка). Тривало все це не один і не два роки, і, як часто буває в решті решт, упершись у стіну "недочуваності" у масового слухача, "кануло в лету". А може, просто не дотягнули талановиті хлопці, не допхали, не доштовхнули важку валізу зі своїм достатньо неординарним "музлом" до тієї межі, за якою починається справжній політ.

А починалося все дуже давно у дитинстві.

Бессарабія. Літо. Спека. Знімальний майданчик Одеської кіностудії - "натура", як кажуть кіношники - велике село, наскрізь продуте придунайськими суховіями. Дахи хатин з очерету, розбиті дороги і все, що треба, щоб зняти якісне кіно про Громадянську війну. Зростаючи у цьому селі у родині бабусі, доки батьки у постійних тривалих відрядженнях, і тільки-но навчившись швидко бігати, здебільшого без штанів, та ловити жабенят по калюжам, був дуже здивований такій навалі дорослих дядьок, які приїхали по-дорослому погратися у війну і при цьому знімати якесь-там кіно.

Вершники - "червоні" та "білі", тачанки, кулемети - все це вимагало негайного втручання з боку нашого героя. Заважаючи всій знімальній групі і суючи носа скрізь і усюди, одного разу отримав від "червоноармійської" кобили удару копитом у лоба. Чи то коняка була сердобольна, чи то била вона не прицільно, але хлопчисько залишився живий. Відлетівши метра на три, почав волати так, що припинили знімати кіно і всі збіглися подивитись, хто це там так кричить...

Ось так народжуються справжні РОК - ЗІРКИ!

До речі, то кіно - відома радянська драма "Служили два товарища" з Володимиром Висоцьким у головній ролі.

Через багато років, награвшись у рок-н-рол, поставив перед собою вічну дилему : або грати далі, або... не грати далі. Вибрав перше. Почав шукати хлопців. Шукав довго і ретельно, відбраковуючи багатьох (деякі досі грають у зіркових складах). Залишились самі стійкі, талановиті, вперті і завзяті.

Далі буде............