Тарас Прохасько. БотакЄ.

Існує цілком особливий різновид книжок: ті, які хочеться перечитати. Серед них трапляються такі, які перечитати таки варто. І трапляються такі, які хочеться і варто перечитувати кілька разів. Причому інколи щойно зараз, перегорнувши останню сторінку, відкриваєш першу – і починаєш, і все одно вона вже зовсім інша, хоч і здається знайомою. Як на мене, Тарас Прохасько пише саме такі, безкінечні історії – навіть якщо фізично деякі з них займають лише половину друкованої сторінки. Ну а тим більше – якщо вони займають більше. Це було б досить легко, якби його історії просто мали відкритий фінал. Якби ж-то. Натомість – вони мають відкритим – відкриттям? – чи не кожен поворот, кожну фразу. Тому про фінал як такий, в принципі, майже і не йдеться – розвиток сюжету є альтернативною, однією з, а не основною течією. Точка відліку – увага, єдина умова – дивитися серцем. Ти входиш у цю воду, як у народження, і кожна окрема історія – це інша ріка. Але всі ріки, як відомо, несуть свої води до океану. І яку б з оповідей Прохаська ти не взяв – все одно потрапляєш до цієї чаші, в якій все, ним написане, і ненаписане, відчуте, забуте, вигадане, вгадане, віддане... Я, звичайно, цілком суб’єктивний – бо живу. І саме тому маю можливість поділяти думку Сергія Жадана, озвучену ним в одному інтерв’ю. Він тоді висловився в тому дусі, що Україна вже зараз має письменника, якого хоч сьогодні можна висувати на Нобелевську премію в області літератури. І цей письменник – Тарас Прохасько. Амінь. Тобто – згоден.

Українською мовою.
Тип видання: тверда палітурка
Формат: 148х233 мм
Кількість сторінок: 432
Видавець: Лілея-НВ, Івано-Франківськ
Зміст:

FM Галичина

Непрості:

- Шістдесят вісім випадкових перших речень

- Хронологічно

- Листи до і від Біди

- Генетично

- Перша стара фотографія – єдина недатована

- Фізіологічно

- Ходити, стояти, сидіти, лежати

- Ситуації у колориті

- Друга стара фотографія – Арджелюджа, 1892

- Спокуси святого Антонія

- Надмірні дні

- Третя стара фотографія – хіба до Лярусса

- Війни уяви – коротко

- Непрості

- Казати чи перестати

- Тридцять років родини С

- Непроза

- Мій красний бай (наприклад)

- Якщо з мапою (легенда)

- Сім

З цього можна зробити кілька оповідань

Як я перестав бути письменником

Тільки на експорт:

- Моя Україна

- Життя між поїздами

- Карт-бланш

- Господи, відвідай виноградник

Порт Франківськ:

- Хочу написати листа

- Порт Франківськ

- Ерос святого Миколая

- Ти, хто завжди зі святом

- Великодня демонстрація

- Страх сповіді

- Дещо з історії СБУ

- Вдячність за несправедливість

- Шевченкова таємниця

- До питання про інтер’єри

- Роман із газом

- Родинна влада

- Життя після революції

- А ліс росте

- Фотографії, Фелліні і "Шаріка"

- Тотальний диктант

- Сезонне мислення

- Тридцять три тези про біг

- Бо війна війною

- Про тестамент

1000 місць і слів:

- П’ять листів до "поступу"

- Кафедра україністики краківського вокзалу

- Уміння жити

- Фелікс

- Розуміти, а не чекати розуміння

- Ґетто

- Крутять жорна

- Пінґ-понґ кривди

- Лякрімоза

- Знову тільки про любов

- Втикатися чи втикати

- Жити далі

- Лем ми болит серце

- Ревнощі

- Неквапливість

- Не кричи: "Вовки!"

- Заки зайшла ніч

- Тремти, скелете

- Доторки

- Загадкова стихія

- Літо

- Як надмір – то у всьому

- Далеко від політики

- Шанці

- Слідами чужих спогадів

- Повертаючись до озера

- Нестерпна легкість будзу

- Городниця на Дністрі

- Сталкер Чорного лісу

- Подорож