Віктор Пушкар, Сергій Охрімчук. [chomub.ini].

Цей простір живе на рівні настільки вільних, непрямих асоціацій, що здається майже неможливим. Не виключено, що, слухаючи цю музику, Ви таки навчитеся танцювати архітектуру... Те, що робить зі звуком свого "заліза" Віктор Пушкар, формально можна віднести до електроакустичних експериментів – причому, він змішує одразу кілька основних напрямків цієї музики, не зупиняючись остаточно на жодному з них. Залишається, отже, вільним від чітких визначень. І те, зрештою, що робить зі звучанням своєї скрипки Сергій Охрімчук – визначити аж ніяк не легше. На якийсь час навіть забуваєш про його величезний досвід у царині фольклорної музики – і згадуєш натомість про найсвіжіші досліди нової імпровізаційної музики, наприклад, норвезьких експериментаторів різного ступеню поміркованості. Особливо, коли його скрипка вібрує, наче викривлений "примочками" голос електрогітари. Але трохи згодом розумієш, що без автентичної музики – і то не лише української – тут не обійшлося. Згадайте гру народних скрипалів-віртуозів – карпатських, скажімо, або британських – і уявіть, що буде, коли інтуїтивну техніку перевести у площину свідомого віддзеркалення, підкріпити глибокою, різнобічною освітою. Зокрема, й академічною. Втім, не уявляйте – краще послухайте цю платівку. Подібної музики не надто багато взагалі, якщо ж говорити про відчутну, ґрунтовну якість – то й поготів. Проект [chomub.ini] – це, безумовно, світовий рівень.