Тартак. Перший комерційний. /digi-pack/

Ви гадаєте, що знаєте вже все про "Тартак" та про його здатність викидати в атмосферу шалену кількість шаленої енергії? Здається мені, цей альбом може дещо змінити усталену думку про дане явище на українській сцені. І не тому, що тротиловий еквівалент цієї музики став ще більшим, ніж раніше. Скоріше, можна сказати, що творчість гурту стала вибухівкою іншого рівня. І не в останню чергу маємо за це дякувати всім тим "кислотним додаткам", які працювали над альбомом. Отже, маємо, з одного боку, оновлені обробки вже відомих нам творів – а з іншого боку маємо якість, яка на штурмує ззовні, а проростає слухачеві зсередини. Іншими словами, вищезгадана шалена енергія знайшла в даному випадку цікаве, різноманітне, глибоко кислотне, але й не менш глибоко живе втілення. Маю на увазі, що дорослішання "Тартака" проявляється у набуванні такого важливого вміння, як доречне використання пауз. І раніше вже це було цікаво та прикольно, а зараз це вже значно краще, ніж було.