Точкою відліку історії гурту ТАРТАК є 1996-й рік. Саме тоді новостворений проект бере участь у відбірковому турі фестивалю "Червона Рута", на якому незабаром з впевненістю перемагає, ТАРТАК стає лауреатом 1-ї премії в жанрі танцювальної музики. Наприкінці 1997-го року до Сашка Положинського та Василя Зінкевича-молодшого долучилися Андрій Благун – клавішник – та гітарист Андрій "Муха" Самойло. У цьому складі на початку 1998-го року ТАРТАКівці й проїхали по всій Україні як переможці фестивалю "Червона Рута-97".
Наприкінці 1999-го до складу гурту входить ді-джей Валентин Матіюк, і вже з початку 2000-го року ТАРТАК засів за запис свого дебютного альбому. І от, наприкінці 2001-го року, світ все ж таки побачив дебютний альбом ТАРТАКа "Демо_Графічний_ Вибух".
Дебют був вдалим. Із 12-ти пісень, що входили до альбому, майже половина була на слуху у всього народу. Цей альбом був ще й дуже плодючим на відео – 5 пісень відзначились відеокліпами.
Десь із середини 2002-го року ТАРТАК сідає за запис свого другого альбому. Ідею щодо створення підбірки пісень, записаних разом з друзями, Сашко виношував досить давно. І от вже в березні 2003-го року новостворений альбом дуетів – "Система Нервів" – можна було знайти в усіх музичних крамничках України. В "Систему Нервів" увійшло 17 пісень, до яких, окрім ТАРТАКівців, доклали своїх зусиль Катя Chilly, гурти ТНМК, DE SHIFER, ФАКТИЧНО САМІ, МОТОР’РОЛЛА, дует СВІТЯЗЬ, та інші не менш талановиті люди. Після виходу в світ "Системи Нервів" у складі ТАРТАКА сталися важливі
зміни. В гурт прийшли барабанщик Едуард Косорапов та басист Дмитро
Чуєв, які до ТАРТАКа грали у черкаському гурті ДАСТ МІКС. Прихід нових
музикантів дав можливість перейти до повного живого звучання на
концертах – без підкладок та секвенцій, що зробило виступи ТАРТАКа ще
більш драйвовими та по-справжньому рок-овими.
Всю першу половину 2004-го року ТАРТАК провів у студії, і в червні виходить третій за рахунком альбом ТАРТАКа "Музичний Лист Щастя".
Пісня "Я Не Хочу", вперше наживо представлена у Києві 24-го серпня на Майдані Незалежності, стала відображенням думок та почуттів мільйонів українців – тих, які за кілька місяців стали учасниками і творцями Помаранчевої Революції.
Початок 2005-го року відзначився змінами. До ТАРТАКа приєдналися Антон Єгоров – гітарист, який на той час вже встиг пограти у гуртах БУГІ ВУГІ ДЖЕМ СЛЕМ і ПРОЗОРІ, та Віталій Павлишин, більш відомий як ді-джей Архітектор Мендисабель, якого вже на той момент асоціювали з ТАРТАКом.
Восени 2005-го року ТАРТАК з головою занурився в акцію "Не Будь Байдужим!". Головна ідея акції – спонукати українців до громадянської активності, захищати свої права та врешті-решт зробити нашу країну Україною. Акція громадська – некомерційна і неполітична.
Наприкінці 2005-го року світ побачив четвертий альбом гурту ТАРТАК – "Гуляйгород". Поштовхом до створення цього альбому стала пропозиція Олега Скрипки виступити на етно-фестивалі "Країна Мрій – 2005". Запросивши до співпраці кіровоградський етнографічний колектив ГУЛЯЙГОРОД, ТАРТАК підготував спеціальну фестивальну програму. Виступивши з новою програмою ще на кількох фестивалях в Україні та Польщі, ТАРТАК і ГУЛЯЙГОРОД до кінця 2005-го року весь матеріал оформили у повноцінний студійний диск.
В травні 2006-го року весь світ почав активно занурюватися у чемпіонат світу з футболу. На підтримку Української Збірної, яка вперше в історії потрапила у фінальну частину цього чемпіонату, було випущено максі-сингл "Україно, Забивай!". Відео створила агенція "А7", а над іншими максі-сингловими версіями "Україно, Забивай!" попрацювали музиканти ТАРТАКа, а також їхні друзі з ФДР-радіоцентру та з гуртів АБИ МС і ФАКТИЧНО САМІ.
До речі, на межі осінь-зима 2006-го року виповнюється 10 років із Дня народження гурту ТАРТАК. А далі буде...;)
інформація, фото з офіційного сайту: http://tartak.com.ua/