Не зважаючи на те, що Олег Сердюк (Younnat) є штатним клавішником гурту Lюк – а може, саме завдяки цьому фактові – у світ вийшов уже другий його сольний альбом. Цього разу – на фізичному носії. І добре, що вийшов – бо Олег створює достатньо цікаву, неоднозначну музику. Вона начебто і прозора – бо не квапиться втиснути дві сотні ударів у хвилину. Але і насичена – бо практично кожна тема базується на поліритмії. Начебто і крихка – не в останню чергу тому, що Younnat активно використовує всілякі побутові, технічні звуки. Щось подібне до шуму шуруповерта, клацання клавіатури, звучання ігрової приставки і т.д. – вони надають звучанню певної сухості. А з іншого боку – легкі, гнучкі мелодії, забарвлені то драм-н-басовим настроєм, то атмосферно-кольоровим фоном, то ще чимось майже невагомим, але стрімким. Дивні звуки сполучаються зі звичними – і народжується міська музика радості і усамітнення, споглядання і цікавості. Все-таки харківські музиканти вміють співати місто – співати натяками. Тому у їхній музиці часто дещо більше музики, ніж можна почути за допомогою вух.
Антон Йожик Лейба