Василь Лютий (боян Живосил). Оріяна. Життя як є.

Ну от і з’явився новий диск від бояна Живосила – Василя Лютого. Гадаю, кожен, хто вже чув його пісні раніше, не міг не чекати на появу чогось новенького. Така вже сила є і в текстах його, і в музиці – дійсно жива – що майже неможливо слухати відсторонено, не перейматися. Цього разу альбом вже не пів-акустичний, спів супроводжують багато мелодійних та ритмічних ліній. А переплетено їх так, що виникає відчуття глибокого і вільного простору – тепер голос є не головним, а першим серед рівних інструментом. Втім, голос Живосила – це все-таки окрема тема для уваги. Мені здається, його правдивість навіть порожню музику змогла б вивести на рівень нормальної – що вже казати про музику, яка явно іде від серця... До речі, тут можна почути кілька пісень, вже знайомих за попередньою платівкою – а отже, наочно переконатися у якісних змінах. Як на мене – змінах доречних і цікавих. Навіть той факт, що на альбомі немає, так би мовити, засилля живих інструментів – вражень не псує. У той же час – знаю, що Живосил плідно співпрацює з молодими рок-гуртами (наприклад, з Вогнесміхом). Тож – вболіватиму, аби наступного разу навколо Василя Лютого таки зібралося з десяток-другий однодумців, здатних заграти з ним і в студії, і на сцені. Ця музика варта розмаху – безсумнівно.