Хорта. Пісні острова волі.

(позиція з розділу "Рідкісні диски")
Час від часу мене приємно дивує те, як наші музиканти примудряються музику будь-якого стилю прикрасити чимось фолковим, чимось пізнавано-українським. Так і цього разу. Суміш репу та гіп-гопу, що її пропонує запорізька "Хорта", оздоблена такими музичними візерунками, що не треба навіть мови знати, одразу чутно, це – українське. Чесно кажучи, дуже втішними є такі тенденції. Бо це означає, що у світовому океані музики українська течія не загубиться – оскільки має власне обличчя, на інші не схоже. Але головне – це означає, що українці не стидаються власного обличчя, не забувають його особливостей, не дають йому скам’яніти. Постійне тренування м’язів радості та гідності – а саме такого роду музику грає "Хорта" – неодмінно призводить до зміцнення коренів. А люди, що мають міцне коріння – вони непідвладні зовнішній владі, вони ростуть від землі і до неба, а не від зарплатні до зарплатні. До речі, назва "Хорта" теж має очевидне коріння – на острові Хортиця розташовувався центр Запорізької Січі, і саме звідти родом цей гурт. Його дебютний альбом – нічого дитячо-легковажного, це ґрунтовна заявка на серйозне ставлення. Крім того, це просто гарний початок – і він обіцяє гарне продовження.

Антон Йожик Лейба