Тартак. Сімка. /перевидання, digi-pack/.

Тартак – один з тих проектів, досить нечисленних, які не зраджують собі. А відтак альбом нікого не змусить почуватися зрадженим – Тартак змінюється, як усе живе, але залишається собою. Час минає, і новим пісням підспівують уже діти тих, хто підспівував пісням першим – але тут все так само чесно, як і на початку. До речі, як не дивно, саме цей альбом, а не тематичний "Сльози та соплі", остаточно розкрив Сашка як справжнього, чутливого лірика. Втім, соціальне теж – у фокусі уваги. Положинський не втрачає почуття гумору і набирається шрамів досвіду, у нього гостра пам’ять і швидкий розум – а захисною бронею так і не розжився. Не може бути легко – жити з настільки оголеними нервами, з настільки чітким розумінням правди і не-правди. Не може бути легко – брати близько до серця не лише своє особисте. Відчувати як особисте – те, від чого болить не лише людям, а вже й самій землі. Відчувати – і усвідомлювати, і вкладати усвідомлене – в слова, зрозумілі для кожного. Ні, не легко. Але – для відкритого серця залишаються доступними радості, невидимі для всіх, хто вгруз у соціально-обумовлене здобування життєвого досвіду згідно з освяченими суспільством споживання схемами. Розсміяне серце – набуває мудрості.

Так, дітям болить сильніше – проте і силі їхньої радості відверто заздрять усі ті, що вважають себе дорослими. Натомість справді дорослі – цією радісною силою відверто надихаються...

Антон Йожик Лейба