Марія Бурмака. №9.

Що ж, Марія Бурмака добре тримає марку. І марку, треба визнати, гарну. Дуже прозора, лірична поезія завжди була тою родзинкою, яка вигідно вирізняла Марію серед інших виконавиць. Особливо серед тих, що самі пишуть тексти своїх пісень. Так, вона не одна така гарна. Але, тим не менш, вона одна – така. Це вже далеко не перший альбом Бурмаки, і приємно бачити, що натхнення не забуває шляхів до її домівки. Стосовно ж музики можна сказати, що, змінюючись від альбому до альбому, вона теж в чомусь залишається такою ж легкою, приємною, піднесеною, як і колись, на початку. Між іншим, пам’ятаючи про те, що колись її заслужено називали "дівчиною з гітарою", Марія і на цьому альбомі в двох піснях заграла на гітарі. Втім, все це не важливо. Важливо те, що сьогодні, коли захочете, вона принесе до Вашої оселі частку свого тепла та світла – справді теплого, справді світлого. Бо вона з тих людей, про чиї ясні очі можна писати вірші.

Антон Йожик Лейба