Віктор Павлік. No Promises No Forgiveness. /digi-pack/.

Був момент, коли Віктор Павлік майже зник зі сцени, відійшов у тінь – але схоже, що саме це дозволило йому почуватися більш вільно. Наприклад, 2010-го він раптово з’явився в проекті Ігоря Закуса – "Українська басова пісня". А тепер – Павлік повернувся з англомовним альбомом. Більше того, альбом записаний у дещо незвичній для нього стилістиці – точніше, вона більш близька до раннього періоду творчості, пов’язаного ще з гуртом "Анна-Марія". Було би перебільшенням говорити про явну приджазованість (хоча трохи таки є) – але це однозначно відрізняється від "махрової" української естради у кращий бік. Зрештою, це інші музиканти, зовсім інший досвід – і, безумовно, інші завдання. Виникає відчуття, що альбом робився головно для власного задоволення – і це, мабуть, правильно. До речі, можливо, саме тому тут є не лише переклади кращих пісень Павліка різних років, а й кілька приємних каверів на гіти світові. Словом, здорово, коли наша поп-музика у виконанні старшого покоління починає звучати подібним чином. Є в цьому... сенс.