Гурт мандрівних дяків "Вертеп". Співаник.

Придивившись уважно, Ви побачите, що на обкладинці альбому зазначено: "найпопулярніші українські народні пісні ХХ-го століття". Це – друге з того, що потрібно знати про цей диск. А перше – не забувайте, що це новий альбом гурту "Вертеп". І що з того? А те, що "Вертеп" завжди вирізнявся справжньою, непідробною цікавістю до народних пісень – у приємно широкому розумінні цього визначення. І при цьому – ніколи не обмежував себе у плані музичних пошуків і експериментів. Наслідок – кожен наступний альбом гурту помітно відрізняється від попередніх, хоча дещо спільне (наприклад, легкість і якість) залишається сталою ознакою. Втім, за бажання, у новій роботі можна знайти деякі знайомі риси: фольк-рок (альбом "Підпілля"), міський романс ("Бучалчин гандж"), арт-рок ("ВіршОспіви") – але вони не складають повної характеристики. Власне, "Співаник" можна описати одним словом – "ф’южн" – але лише тому, що це слово сьогодні має настільки об’ємне, універсальне значення, що вміщує у собі ну майже все. А "Співаник" і є таким – універсальним. Музичне осмислення матеріалу в цьому альбомі – гідне поваги. Буквально кожна пісня дійсно зазвучала і прозвучала. Не просто по-іншому, а саме – зазвучала (при тому, що деякі пісні лишилися практично незмінними). І часто настільки здорово і природно виглядають нові аранжування, що не одразу згадуєш, наскільки інакшим є оригінал. І це – на наш погляд, безумовно – успіх.