Микола Воробйов. Гора і квітка. "Українська Поетична Антологія".

"Микола Воробйов (1941) – поет-живописець "українського дзену", один із лідерів андеґраунду 1970-х, представник т. зв. витісненого покоління, фундатор літературного угруповання "Київська школа поезії". Натурфілософ, який, за висловом В. Моренця, "володіє світлом і чуттям речей, неприступним для заклопотаної більшості".
До книжки Миколи Воробйова увійшли найкращі вірші з усіх його попередніх збірок."
Книжка у зручному "кишеньковому" форматі.
Українською мовою.
Тип видання: тверда палітурка, обтягнена коштовною тканиною, з золотим тисненням
Формат: 116x162 мм
Кількість сторінок: 224
Видавець: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, Київ
Зміст:

- Пригадай на дорогу мені \\ Автопортрет... \\ Табуни рудих коней... \\ Сміливість меду в тім, що ти його побачив... \\ Не варто в роботі по переписці паперів... \\ Дощ... \\ Пшеничні поля \\ Жінки \\ Велике сонце над полями... \\ Ти не прийшла, бо трапляється осінь \\ Кохання з першого погляду \\ Теслярі, витешіть щось таке... \\ Синє місто \\ Уночі \\ Черевики... \\ Діти осені \\ великі колеса мчать і мчать... \\ Дрімуча голова півня... \\ Зелені вітрила зібрало літо \\ Без кори... \\ Вдома... \\ Вечір крапчастий... \\ Короткий день \\ Навістити матір \\ Цього року різні сонця в садку \\ Коло... \\ О як багато метеликів... \\ Хтось подовгу грає на скрипці... \\ Настрій дощового дня \\ Колесо \\ Метелика дім старий... \\ Стрижеться світло \\ Валування пса... \\ Вже осінь, яблуко зірви \\ Світло \\ Хата \\ Дослухатись до себе... \\ Рівнина – яка туга \\ Пісок \\ Звичайний чоловік \\ Шибка болить інеєм \\ Боротьба за справедливість жорстока \\ Їздив до матері... \\ Стане земля пірамідою... \\ Портрет \\ Пошуки рівноваги

- З циклу "Бруньки"

- Старі ножиці \\ Ловець метеликів \\ Біла квітка \\ Голоси \\ Радійте на піску. Як діти... \\ І сказав він... \\ За трояндовим цвітом \\ Будівництво храмів \\ Над річкою \\ Лице землі \\ Вершники \\ Зовсім розламати будинок йому не вдалося... \\ Заходять люди... \\ Місто інків \\ Блищать якорі, і ланцюги гримотять \\ Опускаю руку в синю фарбу... \\ До вершин \\ На руїнах \\ Поряд з нами \\ Блакитна хвиля \\ Їхній світ \\ Слава в золоті \\ Падіння літальних апаратів \\ Маска... \\ Ворони \\ Сніг, що розсипається \\ Не змішуються гнізда зі снігом... \\ Темінь \\ На першій зупинці в трамвай ніхто не сів \\ Райський птах на кленовому дереві (фрагменти) \\ Вгрузнути глибоко – позеленіти \\ Час

- З циклу "Острови"

- І були ти зі мною \\ Трикутник життя \\ Сільські музики \\ Наші розмови \\ Колесо \\ Сиджу в кафе... \\ Нічний метелик... \\ із шелесту – квітка шовкова... \\ Любив я дерева тому й не пам'ятаю нічого іншого... \\ Скільки весен процвіло... \\ ми ходили далеко... \\ жовті листочки тополь \\ Паркан і клен \\ Світанок \\ Проснувся хатній змій \\ Якщо я біг... \\ Зачекай нас... \\ Паркан то наближають... \\ Коли ти пішла... \\ У воді... \\ Щоразу мої контакти із світом... \\ Клен дивиться на жовтих курей... \\ Нору в скирті, куди я сховався... \\ Поспішають чужими шляхами \\ тінь за блискучою сіткою... \\ що можна вважати вечором... \\ Чекання ролі \\ листя опадає... \\ кожне чекання... \\ всі вони скиглять... \\ хто боїться... \\ безкінечно велике... \\ ми все більше самотні... \\ не встиг я купити півонії... \\ мури... східці... юрба... \\ живу чи щось таке... \\ хвилі зелених трав... \\ А в тебе є гроші? \\ можна так заховатись... \\ не запитую... \\ відшукай місце... \\ зрозуміти порожнє – це... \\ десь далеко у вагоні поїзда... \\ що змінилось за тисячу літ? \\ Якщо ти вмієш літати то в селі... \\ щоб не ставати великими... \\ мовчки... \\ з цього боку де квіти я вже дивився... \\ ранок і вечір... \\ щоб не заснути вдень я поїхав... \\ я швидко прославився... \\ ...а пам'ятаєш той бузок? \\ тверда земля... \\ вітер в тополях шумить... \\ срібна рука... \\ доходжу до жовтих півників... \\ Коли не дочуваєш... \\ Тібет... \\ нарешті завершено... \\ Червоний звір стереже ягоди... \\ годинник – це коли переводиш погляд... \\ Приблудний чорний пес... \\ Цвіркун творив собі острів... \\ хто не трава... \\ Я малював усім... \\ жити так цікаво... \\ Бути – це знову ковзнути об сніг \\ З незрівнянної височини

- З циклу "Скринька з прикрасами"

- Із "Конфігурацій" 1968-1972

- Володимир Моренець. Хранитель променів і ожини