Сергій Жадан. Псалом авіації.

"Ці вірші написані впродовж 2020 року. Місце, де вони писалися, лежить на пагорбах. Це означало присутність широкої лінії горизонту й великої кількості повітря. А ще там було багато дерев і птахів, були балки, водойми і рівне, віддалене дихання міста за обрієм. Зміна оптики так чи інакше призводить до зміни письма. Ось про це переважно і книжка: про те, як нас формують ландшафти, як дерева додають нам вертикалі, а озера – глибини, як весняна зелень вчить нас оптимізму, а літні ріки – щедрості. Нехитре знання, що допомагає цінувати кожен почутий зранку голос."
Українською мовою.
Ілюстрації: Марися М'яновська
Тип видання: тверда обкладинка, суперобкладинка
Формат: 140x210 мм

Кількість сторінок: 160, ілюстроване
Видавець: Meridian Czernowitz, Чернівці
Зміст:

- Перекажеш іншим своїми словами \\ Були слова, якими я говорив про людей та їхні історії \\ Це були такі дні, коли сонце \\ Колись про цей час говоритимуть як про час \\ Саме за цю недоречну легкість \\ Але ж ти ніколи не напишеш про те \\ І коли ти почуєш \\ Був мені голос \\ Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр \\ І ще сказати про лютневі дні \\ Небо з холодним світлом своїм \\ З цього пагорба видно доми \\ Хай це буде найдовша ніч на землі \\ I. Приїхавши до чужого міста на початку літа II. Той, хто створив для нас писемність і міти III. В чужому місті зранку особливо гірко IV. Слухати і розуміти чужу розмову V. Саме в чужому місті ти без відповіді, мов без шкіри VI.В чужому місті чужі не мають бути чужими \\ Влітку всім хочеться ріки, її доторку прохолодного \\ Повтори ще раз. Як там було? \\ Земля така тверда на новому місці \\ Так народжується вогонь – раптово і люто \\ Ліс сухий і серйозний \\ Вони зауважують лише вночі \\ ...і паморозь за фрескою застуди \\ Я чую тебе над собою, рибалко \\ Хмари, які пливуть над головою \\ 1. Не пригадаєш нічого 2. І нічого більше 3. Поза тим нічого 4. Те, що все поєднує \\ І вже віднині стільки здивування \\ Потім відійдеш убік \\ І хоча все це вже бачив \\ Люди самотні, говорить, це ж було помітно відразу \\ Так чекати снігу, ніби кінця війни \\ Гілко, вичорніла на холодах \\ Я стріну тебе при воротах, Анно \\ Як не підходь до цього дерева \\ Ніби й знаю \\ І цей ось будинок \\ Ліси на схилах \\ Буде така вода \\ Люди повертаються до будинків \\ А це ось \\ Далеко не з усього \\ Зранку дерева схожі \\ Ходить агроном \\ А потім сталося те \\ А про це дерево ще й вірша не написано \\ Тут навіть і не сховаєшся ніде \\ Третій день бачу цього чоловіка \\ Дивимось, як досконало облітає \\ Що ж, залишмо на час \\ Довгий недільний псалом авіації \\ Немає сенсу нарікати на цю вроджену властивість вогню \\ Ось і добра нагода подякувати за можливість \\ Лише не називай це мовою \\ І з цією книжкою буде так само \\ Час причиняти брами і вікна

- Марися М'яновська. Післямова