Наталія Рожко – молодий, але вже добре знаний (і не тільки в Україні) український композитор. Закінчила консерваторію та аспірантуру Національної музичної академії за класом Євгена Станковича – і це той випадок, коли вчитель може пишатися своїм учнем. Не тільки тому, що вдалося розкрити наявний талант – а й тому, що учень не пішов шляхом копіювання, прямого наслідування. Навіть той факт, що в представлених творах чимало звертань до українського фольклору – не суперечить сказаному. У Наталії Рожко власні виразні шляхи, мандрувати якими для слухача – справжнє задоволення. Вона пише глибокі, не одномірні картини з масою тонких і дрібних деталей – але при цьому лишає дивовижно великий простір для уяви, пропонує одразу кілька ключів для розуміння та інтерпретації. Власне, у своїй анотації ми свідомо обмежуємось загальними фразами, бо розкладати таку музику на вербальні полиці – невдячна справа. Вона для цього надто смачна, тож заслуговує на повну увагу, не обумовлену чиїмись поясненнями. Спийте – ця вода тамує спрагу, але й лишає місце для продовження...