Jazz Impression, Олексій Крупський, Анатолій Алексанян. Marfa. /digi-pack/

Минає час, та Jazz Impression сьогодні, як і 20 років тому, залишається унікальним явищем серед не тільки київських, а і взагалі українських проектів. Зрештою, мені здається, музика такого ґатунку, такого способу мислення буде вигідно виділятися на загальному тлі будь-де у світі – не тільки тут, вдома. Подібне об’ємне, дійсно композиторське бачення в джазі зустрічається не щодня – і неодмінно привертає увагу. Когось захоплює і надихає, у когось викликає заперечення – але, як правило, не залишає байдужим. Бо, коли за музикою стоїть почуття, підкріплене розвиненою думкою (або ж думка, пройнята справжнім почуттям) – народжуються дійсно живі, вагомі відповіді. Часом неочікувані, суперечливі, дивні, але – живі, природні. І вже хоча б тому – гармонійні, бо все живе намагається жити у напрямку гармонії. Мені здається, саме тому в цій музиці дихає краса – різними проявами та відтінками. І належне треба віддати не тільки засновнику, Анатолію Алексаньяну – хоча його роль переоцінити важко. Олексій Крупський, Макс Гладецький, Олександр Даров – кожен музикант проявляє себе як оригінальний, незамінний майстер. Дуже експресивна і виразна, при всій зовнішній стриманості, якась майже кришталева гітара Крупського – соковитий, удавано-розслаблений, а насправді просто внутрішньо вільний бас Гладецького – багатошарові, і навіть кулеподібні ритми Дарова... Тут кожен – перший серед рівних, як на мене. І все це разом – відповідає назві...