Анатолій Алексанян - засновник проекту Jazz Impression (J.I.)
Джаз — це давнє захоплення. Ще чотирнадцятирічним підлітком у Краснодоні почув п’єсу Чарлі Паркера і захворів джазовою музикою. А вчився тоді у музичній школі гри на фортепіано. Щоправда, хлопця більше вабила імпровізація. В шістдесяті потрапив у Білу Калитву. Це місто виявилося досить музикальним. Хлопця помітили і запросили грати в оркестрі на маракасах. А коли раптово захворів акордеоніст, Анатолій став як у лихоманці пригадувати те, що вчив у музичній школі, розбирати ноти, розучувати нові партії, щоб замінити відсутнього музиканта. Це йому вдалося. Одна п’єса "На озері Балатон" так "зачепила за живе", що вирішив кидати акордеон і повертатися грати на роялі. В Северо-Донецьку влаштувався піаністом у самодіяльний шахтарський ансамбль, хоча вважався слюсарем поверхні. Всі музиканти вважалися шахтарями, а самі виступали у трудових колективах, гастролювали. Це були часи відлиги, тому, коли почала надходити інформація з-за кордону, стали захоплюватися джазом, імпровізували. Щоправда, тоді й виник лозунг: "Сегодня ты играешь джаз, а завтра Родину продашь", за який гнали з роботи, виключали з навчальних закладів. Хлопця оминула лиха година, бо шахтарський край не трясли так, як інші міста України. Далі — армія, філармонії у багатьох містах СРСР, гастролі, гастролі, гастролі... Зустріч з Юрієм Богатиковим у 1968-му в Луганській філармонії вирішила долю хлопця, який після армії стояв на роздоріжжі. Піаністи в ті часи брались за аранжування творів, ставали керівниками ансамблів, писали власні твори... Це захопило й Анатолія. Але знову вагання, чи є сенс займатися цим. Чи можна й не писати нічого нового, прожити й так. Сумніви розвіяла мама Марія Лаврентіївна. Вона якраз у той час приїхала з Єревана до сина, ніби відчуваючи, що потрібна йому в цю хвилину. Мама сказала: "Анатолію, я купила нове піаніно. Приїжджай додому, тобі зараз дуже погано, ти напишеш хорошу музику".
Анатолій зібрався й поїхав. Коли вдома сів за рояль, почали приходити мелодії. І досі не може записати все те, що тоді почув.
Якось Параджанов висловив думку: щоб бути режисером, ним потрібно народитися, але мама повинна бути актрисою. Мама Анатолія грала на балалайці в оркестрі, хоч і працювала у банку, а тато був художником. У Анатолія є донька Анаїд. Вона співає...
за матеріалами http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2433/art/17404.html
фото [Ігор Снісаренко] зі сторінки: http://www.live.kiev.ua/ru/main/live.php?id=1311&lang=rus&q=artist
