Ульф Старк. Диваки і зануди.

"Симоні – дванадцять, і в її житті повно прикрощів: мама зв’язалась із занудою Інґве, через переїзд у нове помешкання треба змінити школу і покинути друзів, ще й зник улюблений пес Кільрой. У новій школі Симона мимоволі стає... Симоном, і їй навіть подобається спершу видавати себе за хлопця. Таємницю дівчинки знає лише дідусь-дивак. Але справжні проблеми починаються, коли Симона закохується..."
Переклад зі шведської: Галина Кирпа
Українською мовою.
Тип видання: тверда обкладинка
Формат: 130x200 мм
Кількість сторінок: 158
Видавець: Видавництво Старого Лева, Львів
Зміст:

- Розділ 1, у якому я святкую свій день народження, востаннє оживає будинок, ми переїздимо і дещо забуваємо

- Розділ 2, у якому ми помічаємо, що саме забули, і шукаємо пропажу, а я міркую про те, чи добре мати таку маму, як моя

- Розділ 3, у якому до нас прибивається гість, починають іти годинники, і ми дізнаємося сумну новину

- Розділ 4, у якому я йду до нової школи, мене переслідує моє ім’я і я знайомлюся з йолопом Ісаком

- Розділ 5, у якому я обмірковую становище, купую собі деякі речі, впізнаю свого знайомого і мене звинувачують у тому, в чому я не винна

- Розділ 6, у якому я виряджаюся на свій манір, Ісак дає здачі, ми відвідуємо Криївку, і я майже забуваю, то я така

- Розділ 7, у якому дехто складає мені товариство, несподіваний2 поцілунок призводить до непередбачуваних наслідків, мама гнівається, а дідусь розповідає про нічних демонів

- Розділ 8, у якому я лізу на дах, ловлю для Ісака птахів, у класі вчиняється безлад і гармидер, а Плиска сидить на підлозі, як німа

- Розділ 9, у якому Плиска вислуховує скарги, до мами приходить несправжня натурниця, Інґве дещо розуміє, і розходжується гроза

- Розділ 10, у якому дідусь відвідує занедбаний будинок, востаннє грає на своїй віолончелі, а чайки верещать від горя й радості

- Розділ 11, у якому я йду до Катті на вечірку, спотикаюся через Інґвині черевики, отримую ляща і кидаю виклик тому, хто мені подобається

- Розділ 12, у якому ми стрімголов кидаємося у воду, вибиваємось із останніх сил, натягуємо на себе сяке-таке дрантя і мигцем зазираємо в рай

- Розділ 13, у якому мені перепадають бажані поцілунки, я викидаю геть чоловічі труси, у Плиски відвисає підборіддя, а на ґанку мене чекає звір

- Розділ 14, у якому на яблуні світить люстра, грає бабусячо-дідусячий оркестр, ми з дідусем востаннє тремося носами, а свято й життя тривають далі попри те, що западає ніч