Володимир Шинкарук. Перекоти-небо.

Від усіх альбомів Володимира Шинкарука, які вже потрапляли до нашої крамниці раніше, "Перекоти-небо" відрізняється, перш за все – музикою. При цьому аранжування зроблено дуже обережно, делікатно, тому навіть якось не надто кидається в очі, що у запису задіяні дві гітари, клавішні, флейта, бек-вокал. Додаткові інструменти не заважають, не забирають увагу на себе. Це начебто та сама бардівська пісня, хоча у звучанні стало більше прозорого, тонкого сенсу, який передається не словами, а саме музикою. Але водночас – слово не стало менш вагомим. Як воно і має бути, коли йдеться про осмислені, обдумані, внутрішньо пережиті тексти, а не просто римовані рядки певних розмірів. Взагалі, поезія Володимира Шинкарука – це щось особливе, доволі окреме у світі сучасної української пісні. Трохи сумної іронії, багато точних спостережень і дуже багато роздумів – але жодного цинізму, песимізму. Ні, ці пісні не назвеш, за всього бажання, веселими – але немає в них і розчарування, слабкості. А є – тихе світло розуміння. Можливо, саме так починається мудрість?