NIK_TO. Open.

Це вже четвертий альбом Ніка Савенича ака NIK_TO. Четвертий кут, вписаний у коло нашого світу. Або ж четверте коло – але не в дантовому сенсі, в цьому альбомі немає нічого інфернального. Навпаки, у кожній мелодії, частині проглядає живе життя, і то кожного разу – з новим обличчям. Це так, наче великою водою іде океанський лайнер: з якоїсь палуби плинуть гострі звуки танцювальної музики, а з якоїсь – сварка і стрілянина, у кают-компанії звучить сміх та дивує інтелектуальне кабаре, а з трюму долинають таємничі звуки невидимого, але наповненого руху. Тим часом навколо завжди – лише темне небо, солоне повітря й вода, у якої не видно ні краю, ні дна... Втім, очі, які на це дивляться, залишаються тими ж – очима когось, хто дивиться з іншого боку. Можливо – очима океану.. Зрештою, Нік давно вже має свою манеру, і її легко впізнати (хоча, здається, цього разу в альбомі значно більше вокалу, ніж звичайно). Частини цієї роботи дуже різняться між собою, кожна несе в собі зовсім інший настрій, викликає інші думки. Виникає дуже насичений, строкатий колаж – зсередини може навіть здатися, що хаотичний. Але зовні – саме це є характерним – кожен трек виглядає, як свого роду взаємопов’язані двері. І всі вони, зрештою, ведуть до одного – до теплої і світлої серцевини нашого світу. До любові, радості і розуміння. У всякому разі, мені здалося саме так.