Тінь Сонця. Полум’яна рута.

Приємно чути, що Тінь Сонця не відступається від обраного шляху, продовжує засівати ниву українського фольк-метал-року. Свідомого, зазначимо. Тобто, тут певна ідея присутня не тільки в музиці – хоча обрання саме такого стилю вже само по собі є показовим. Але, що важливо, і тексти пісень – теж не задля "галочки" писалися і співалися. І, якщо попередній альбом був закручений навколо теми козацтва, то тепер – тему розроблено у більш загальному ключі. А тому в чомусь, мабуть, і ширше, і глибше. Хоча нова платівка теж містить чимало історичних алітерацій, та все ж вони, скоріше, умовні, поетичні. Тут, перш за все, мова йде вже про воління свободи в чистому вигляді, про волю жити і вмирати за власним вибором, про здатність робити такий вибір – і не боятися, не відступати. Погодьтеся, такі питання залишаються актуальними у всі часи – а надто тепер, в умовах глобалізації суспільства. Адже тепер як ніколи великою є спокуса погодитися на роль гвинтика – і мати певні гарантії комфорту і спокою. Власне, і такий вибір – теж вибір. Але нехай навіть він буде наслідком не страху, а розуміння... Втім, людина, яка не боїться – вже просто не здатна бути таким от соціальним гвинтиком. Вона живе за іншими законами – як не крути...