ГИЧ оркестр. Під маркою Івана Яковича. /подарункове, міні-книжка+CD/.

Це видання – власне, книжечка у твердій палітурці, з культурознавчою передмовою, текстами 9-ти перекладів (3 ісландські, португальська, шотландська, китайська, італійська народні пісні, а також перекладені німецькою українська народна і "Заповіт" Шевченка), примітками до них. Плюс CD, звичайно. Гарно оформлено, якісно зроблено – приємно тримати в руках, приємно дарувати. І варто дарувати, бо це, зрештою, дійсно класний, яскравий, винахідливий альбом. Не просто альбом. Маленька скринька коштовностей. Здійснена 100 років тому спроба розказати про світ звичайним українцям, які того світу не бачили – розказати так, щоб ці чужі пісні стали трохи своїми, близькими, а через них ближчим став би і світ. Спроба показати, що герої у всіх свої – а однак схожі між собою, де б про них не співали. І тут же – німецькомовні переклади, щоб розказати й світові про українців.. І, 100 років потому – надзвичайне музичне озвучнення цієї Франкової спроби. Спеціально з упізнаваним, притаманним тому чи іншому народу колоритом мелодій – але і з умінням ГИЧів просотати їх суто українськими візерунками, а водночас артистично обіграти теми так, щоб розмити кордони, дотягтися до універсального. Тобто, зробити в музиці те, що Франко зробив у слові. Вільно, але уважно. Дозволити собі коротенький гротескний шарж в одному випадку, чи щоб проста по суті пісня виросла у невеличку сюїту – в іншому, чи тонко змішати патетику й іронію.. ГИЧ оркестр висловився дуже містко і – красиво. Слухайте..