БіоНік про себе:
Частіше за все про нас думають, як про закінчених психів з претензією на наркоманію. Це більше виявляється у нашій зовнішності, ніж показує нашу внутрішню сторону. Писати гарні пісні під чимось – нереально. В решті решт виходить мара. Мозок має бути абсолютно чистим. Для нас гарним замінником LCD є сцена. На концертах ми викладаємося і отримуємо від цього задоволення, і це більш приємно, ніж руйнувати своє тіло та спалювати клітини мозку. Нас багато хто лає за наш перший кліп на пісню "L’amour de trois", в якому ми показали лесбійську любов. Ми не намагалися показати сам факт сексу, ми показали почуття і відносини трьох людей. Ми намагаємося показати людям те, що всередині у них вже є, тільки вони бояться публічно про це казати. Ми намагаємось розбити забобони та стереотипи. Найбільш парадоксальним є те, що ми не відчуваємо себе поза схемою. Ми у ній. Ми повноцінні механізми стереотипного суспільства, яке нас осуджує. Саме суспільство дає нам поживу для творчості. Можна довго сперечатисчя, чи ми погані, чи воно, али ми всього лиш переповідаємо те, що в ньому відбувається.
Ми створюємо пісні про те, що відбувається навколо нас, и про нас самих. Про наші почуття, глибокі та легковажні. Про глобалізацію суспільства. Про своєрідну психоделічність нинішніх людей. Про складні та легкі відносини, які приводять нас до трагедії або, навпаки, до щастя...інформація з: http://rock.kiev.ua/klub/bionik.php
фото з: http://www.liveinternet.ru/users/bionikband/