Леонід Плющ

Леонід Плющ (нар. 26 квітня 1939 р., м. Нарин, Киргизія) — математик, публіцист, літературознавець, правозахисник, член Ініціативної групи захисту прав людини, член Закордонного представництва Української Гельсінкської групи.

Народився в робітничій сім'ї. На самому початку Другої світової війни батько Леоніда пішов на фронт і не повернувся. Коли лікарі виявили в Л. Плюща кістковий туберкульоз, сім'я переїхала в Одесу. 1959 Леонід закінчив школу зі срібною медаллю, вступив на фізмат Одеського держуніверситету. 1962 закінчив механіко-математичний факультет Київського університету. До 1968 працює в Інституті кібернетики Академії наук УРСР на посаді інженера-математика за фахом біо- і психокібернетика. Одружений, батько двох дітей.

Бере активну участь в українському національно-демократичному русі шістдесятників. Леонід Плющ був зв'язковою ланкою між українськими й московськими правозахисниками. Саме він познайомив москвичів з українським самвидавом і возив самвидавські книги з Москви в Київ, звідки вони розходилися по всій Україні.

15.01.72 після декількох обшуків Леонід Плющ заарештований, звинувачений за ст. 62 КК УРСР — "антирадянська агітація і пропаганда з метою підриву Радянської влади". У січні 1973 суд визнав, що Плющ вчинив злочин у неосудному стані. 05.07.1973 суд направив Плюща на примусове лікування в Дніпропетровську спецпсихлікарню з діагнозом "млявотічна шизофренія", де він перебував до січня 1976; 7-8 місяців його "лікували" галоперидолом. 03.06.74 медична комісія продовжила Л. Плющу лікування. Улітку того ж року Міжнародний конгрес математиків у Ванкувері виступає з заявою про негайне звільнення Л. Плюща. 23 жовтня в Парижі організований великий мітинг на захист Плюща. Керівники компартій Франції, Анґлії й Італії виступають з вимогами звільнити його. У січні 1976 Л. Плющ поза його бажанням був вивезений з СРСР і з тих пір живе у Франції. Західні психіатри визнали його здоровим.

1977 Л. Плющ стає закордонним представником Української Гельсінкської групи на Заході. До кінця 70-х він позбувається ілюзій щодо можливості "доброго" соціалізму і стає переконаним антикомуністом. Інтереси його поступово зміщуються від політики до культурології й літературознавства. З початком демократичних змін в СРСР Плющ майже цілком присвячує себе літературі. Леонід Іванович — автор аналітичних статей про творчість Т.Шевченка, М.Хвильового, В.Барки, Б.-І.Антонича, П.Тичини, В.Стуса, М.Руденка, О.Довженка, О.Галича, опублікованих в українських, французьких, російських виданнях. Автор документально-аналітичного відеофільму "З Малоросії в Україну" (1991) і статей про становище й перспективи української культури. Користується великою повагою української громадськости.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
фото з: http://litakcent.com/