Ірина Старовойт. Гронінгенський рукопис.

"Коли правда, що всі ми – ходячі книжки, тоді ця книга написалася з оберненої перспективи мандрів. Тут європейські вірші про українську пам'ять і забуття, і детективні родинні історії. Про батьківщину як особисту причину. Про глибинні зусилля майбутнього. Про генетичний страх, але й осмислену перемогу над ним. Вірші без чернеток, без гальм, без кордонів."

Від себе можу додати лише, що це – одна з кращих збірок жіночої поезії, які мені довелося прочитати останнім часом. Дуже інтимно – але інтуїтивно зрозуміло – але багатошарово – але прозоро – але... Складна і проста водночас – жива поезія..
Українською мовою.
Ілюстрації: творча майстерня "Аґрафка" (Романа Романишин, Андрій Лесів)
Тип видання: тверда палітурка
Формат: 124x166 мм
Кількість сторінок: 112
Видавець: Видавництво Старого Лева, Львів
Зміст:

- Це сон такий, щоб заважати снам

1. РОДОВИЩЕ ЗНАЙД. Вірші без чернеток

- Іноді мені видається, що я, як Афіна \\ Поки я була ще маленькою \\ Робота любові – чекати \\ Жінка, яка не стала колись піаністкою \\ Вже моря по коліна, по плечі, на плечах лупа \\ До солоного поту \\ Залишається крок до Збруча \\ Буває, що ми сприймаємо батьківщину \\ Ти був тільки епізодом мого життя \\ Нині і я ступила на сходи бібліотеки \\ Якщо нас тільки двоє і один з нас зрадник \\ Запасеться земля. Западенці \\ Непомук \\ Стариця Домнікія \\ Андрій Юродивий \\ Неписаним правилом є не писати про нас \\ Як ми прощалися з юністю \\ Вперта гризота черви потрясає землею \\ Відтінки зеленого, вибрані трупні плями \\ У присутності моря поділено сушу навпіл \\ В люстрі кривдять тебе кровисті заїди слів \\ Йшла висока вода \\ Січня невічні стоки суглинок переймає \\ Дотик життями, обмін тілами \\ Я ніхто, тож можу бути всім \\ Хлопчику, перша помічу сиве пасмо \\ Ми антикварні до нестями \\ Каштани нині вдруге зацвіли \\ Сінокосна трава у корінні іще жива \\ А потім вони виростають \\ Пожиттєве

2. ПО ЖИВОМУ. Вірші, написані до мене

- з Віслави Шимборської

- з Махмуда Дарвіша

- зі Станіслава Єжи Лєца

- з Вероніки Тушнової

- з Константи Ільдефонса Галчинського

- з Ґвендолін Брукс

- з Юрія Корецького

- з Дмітрія Бикова

- з Марії Кнежевич

3. ВЖЕ НЕ ПРОЗОРІ. Вірші encore

- Вісті приходять, накульгуючи від втоми \\ Ділячи страх, як-то ділять хліб \\ У торі історії втрапиш у стислі сліди \\ Тріє Царі \\ Вчепитись у сутінь, звірячо наставивши кігті \\ Самість ставала самотністю \\ Очима, зробленими зі сірого ранку \\ Риси твої далекі від симетричності спокою \\ Обрис жіночості міниться разом зі мною \\ Світ перед снігом більш темний, ніж світлий \\ Кашель каштанів задавнений \\ Зорями виповни слух, висотай небозвід \\ Via Fori Imperiali \\ Ненаписаний лист Сапфо \\ Панафінеї \\ Той, котрий вмів присягнути, любити не вмів \\ Раптом, як дощ. Починається ніч \\ Кімната ця має чотири кути \\ Місто – це тільки місце \\ От і літо прийшло. А дощі розі вчилися падати \\ Коли раптом тобі перестануть писати листи \\ Ти не знаєш, що ти все ще мрієш мені звіддаля \\ Де наша юнь невпізнано стара \\ Мій сайт з віщування погоди на твоїм підборідді \\ Ті, що мандрують самі