Ілюстрації до збірки зробив культовий харківський художник Гамлет. "Власне, це не зовсім ілюстрації, – резюмує Сергій Жадан, – Гамлет фактично намалював всю книгу. У ній розписаний кожний розворот. Загалом – 150 ілюстрацій на 300 сторінок тексту. Вийшло яскраво й несподівано".
Чорно-біла версія.
Українською мовою.
Ілюстрації: Гамлет
Тип видання: тверда обкладинка
Формат: 148x214 мм
Кількість сторінок: 304, ілюстроване (ч/б)
Видавець: Meridian Czernowitz, Чернівці
Зміст:
I
Що це стікає кров'ю? \\ Танцюй, тесле, доки сонце стоїть \\ Голос її схожий був на траву \\ І тань січневої Палестини \\ Син богородиці, чотири літери, перша і \\ Буде так: бредуть мисливці в снігах \\ Час, як шкіра втомленого чоловіка \\ Виговори мене, ніби назву хвороби \\ Як це діється тут, на Сході? \\ Я запам'ятаю те, що побачу наступного разу
II
1. Історії про любов починаються зранку 2. Тютюнові фабрики 3. Як пишуться вірші? 4. Тут між ними починається сварка 5. І після двох років мовчання 6. Щоранку 7. Ці кілька тижнів 8. Довго стоять на залізничній платформі 9. Холодне ранкове повітря 10. А ось іще один вірш
III
Ще один рік свої тримаються за своїх \\ Пам'яті всіх, кого позбавили права \\ Вони б мали тебе називати сестрою \\ Київська прописка, середня освіта \\ З випаленими очима й залізом в ключиці \\ Досить тобі, капітане, все – досить тобі \\ І ти водив полки, і займав міста \\ Знайомі поховали сина минулої зими \\ Знати, що ти і далі лежиш за випаленою горою \\ Цілий місяць вони стояли при цій ріці
IV
1. Доки росте місяць 2. Треба ж було 3. Ну ось – тепер не говорять 4. Цілий день 5. Зранку на зупинці майже нікого 6. Гаряче літнє повітря 7. Починається літо 8. Недільна школа 9. Ось і це літо добігає кінця 10. За дві тисячі років людство зрадило всіх своїх геніїв
V
Люди, які прокидаються від любові \\ Торкатись так, як торкаються книг \\ Півжиття прожити в готельних кімнатах \\ Все іще справдиться і продовжиться \\ Так легко тремтять небесні перекриття \\ Мені 42. Я не знаю нічого про існування \\ І тоді митник записав до книги моє ім'я \\ Я залишаю це дивне місто \\ Вона собі думає так \\ І що залишиться по всьому
VI Три роки ми говоримо про війну
Знайомий пішов добровольцем \\ Три роки ми говоримо про війну \\ Ось така в них тепер родина \\ Два роки, доки його не було \\ Сонце, тераса, багато зелені \\ Вулицею проходить жінка \\ Теж дивна історія \\ На сільській вулиці \\ Вручення затягується \\ Зате я знаю тепер
VII
Я хотів би впасти колись у цей сніг \\ Ніби і не знав її \\ І свідчення снігу такі скупі \\ Тихі пасіки щозими \\ Мов ніжність, що виростає в легенях \\ Знаєш, що буде цієї весни \\ Згадати потім все, що перейшло \\ Серпень – місяць, в якому помреш \\ Осені ще немає \\ Вона відчуває животом теплий дотик
VIII
І ціла вічність попереду \\ Так і добути до цих холодів \\ Глибокий світ радості і дерев \\ Пишу, як обіцяв \\ В теплу харківську зиму \\ Школа міліції. Вересень 14-го \\ І хто повинен сказати їм, що все завершилось \\ Я знаю, як вам усім зараз важко \\ А тим часом \\ Доки з цього всього не написались вірші
